Сідач коноплевий (Eupatorium cannabinum);
давник, кінська грива, конопельник, коноплі водяні, ко­ноплі собачі; посконник обыкновенный

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­тих). Стебло прямостояче, прос­те або на верхівці розгалужене, коричнево-кармінове, 50—170 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові (верхні — сидя­чі), трохи пухнасті, глибокорозсічені на 3—5 ланцетних, за­гострених, по краю нерівн-овеликозубчастих часток; верхні — цілокраї. Квітки двостатеві, з ме­довим запахом, у дрібних (б мм завдовжки і 2 мм завширшки) 4—7-квіткових численних коши­ках, що утворюють густе щит­ковидно-волотевидне суцвіття; ві­ночок трубчастий, ліловий, бруд­но-рожевий або майже білий. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Сідач коноплевий росте майже по всій території України на берегах річок і во­дойм, у вологих лісах і чагар­никах.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використову­ють траву (Herba Eupatorii cannabini, синонім — Herba Cannabis aquaticae) та коріння (Radix Eupatorii cannabini), рідше — листя (Folia Eupatorii cannabini). Тра­ву (верхівки рослини завдовжки 30 см) і листя збирають в період цвітіння рослини. Сушать під наметом або в приміщеннях, які добре провітрюються. Сухої трави виходить 25%. Коріння заго­товляють восени або рано на­весні. Готову сировину збері­гають у сухому місці.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава рослини містить сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, еупарин, а-лак гуцерол, 1-інозит, ефірну олію (до 0,3%), рутин, гіперозид, ду­бильні речовини, сапоніни, віта­мін С, смолу, холін, інулін, астрагалін, ізокверцитрин, кума­рову й ферулову кислоти та ароматичні оксикислоти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова). В корінні є ефірна олія, еуперин та вуглеводи, серед яких є інулін.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Сідач коноплевий виявляє жовчогінну, послаблю­ючу, сечогінну, потогінну, холе­ретичну та ранозагоювальну дію, знижує артеріальний тиск і вміст холестерину в крові та збуджує апетит. Жовчогінну дію рослини підтверджено експериментально. Вважається також, що рослина є добрим кровоочисним і сти­мулюючим обмін речовин за­собом.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій листя (25 г сировини на 1 л окропу, настояти 10 хвилин) по 1 склянці зранку натщесерце і ввечері перед сном для прискорення видужування піс­ля тяжкої хвороби;

настій трави (3 столові ложки сировини на 600 мл окропу, настоюють ніч) по 1 склянці три рази на день до їди при гіпер­тонії, підвищеному вмісту холестерину в крові (холестеринемії) та як жовчо­гінний засіб при схильності до запо­рів;

відвар коріння (60 г сировини на 1 л окропу, варити 10 хвилин) п'ють по одній склянці зранку до їди при гіпертонії і холестеринемії;

настій коріння на вині (40 г свіжого коріння подрібнити, підсушити, залити 1 л червоного вина, настояти 12 годин, процідити) по 50 г після обіду протягом трьох тижнів як засіб, що знижує вміст холестерину у крові;

порошок з коріння приймають по 5 г у неве­ликій кількості кип'яченої води перед сном як жовчогінний і послаблю­ючий засіб.

Зовнішньо — свіже потовчене до ста­ну кашки листя застосовують у вигляді компресів при розширенні капілярів носа і щік (процедуру повторюють через день).