Смовдь гірська (Peucedanum oreoselinum);
заяча рутка, морква гадюча; горичник

Багаторічна трав'яниста з при­ємним запахом рослина родини селерових (зонтичних). Стебло щільне, циліндричне, борозенча­сте, трохи розгалужене, 30—100 см заввишки. Листки чергові, з обох боків зелені, колінчасто відігнуті вниз; прикореневі — тричіперисторозсічені, з яйце­видно-ланцетними перистонадрізаними сегментами на черешеч­ках (черешок листка і його розгалуження зигзагоподібно зі­гнуті  й  розчепірені);   верхні — сидячі, з слабкорозвиненою пе­ристою пластинкою. Квітки дріб­ні, двостатеві, у складних 20—30-променевих зонтиках, біля ос­нови яких є обгортка з 9—13 ланцетних, тонко загострених, по краю плівчастих листочків, а біля основи зонтичків — об­горточки з 7—9 ланцетно-шило­видних листочків; зубці чашеч­ки короткі, часто непомітні; пе­люстки білі, широко-яйцевидні, на верхівці виїмчасті. Плід — округла двосім'янка, 4—5,5 мм завширшки. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Смовдь гірська рос­те на Поліссі і в Лісостепу (у хвойних і мішаних лісах, на пісках) і зрідка в Лівобереж­ному Степу (на других терасах річок).

Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують траву (Herba Oreoselini) і ко­рені (Radix Oreoselini). Траву збирають протягом усього ве­гетаційного періоду, сушать у за­тінку на решетах. Корені ко­пають після визрівання насіння або навесні — до початку веге­тації. Сушать при температурі, не вищій за 30°. Сухої трави виходить 25%, коренів — 16%.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава рослини містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин, лютеолін, апігенін), похідні кумарину (пеуцеданін, атамантин), валеріанову кисло­ту, ефірну олію, у складі якої є лимонен і сабінен. Хімічний склад коренів близький до хі­мічного складу надземної час­тини рослини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Смовдь гірська ви­являє сечогінну, потогінну і се­дативну дію. У народній меди­цині рослину використовували при болях у шлунку, в відварі її купали полохливих дітей, ре­комендували як допоміжний за­сіб при венеричних хворобах. У гомеопатії використовують пре­парати з свіжої рослини.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар (5 г трави або коріння на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по 1 столовій ложці 4—5 раз на день при недостатньому виділенні травних соків і при киш­кових коліках, а також як допо­міжний засіб при уролітіазі.