Софора товстоплода (Vexibia pachycarpa);
софора толстоплодная

Багаторічна трав'яниста сіро-зе­лена (від шовковистого опушення) рослина родини бобових. Стебла прямостоячі, від основи розгалу­жені, 30—60(80) см заввишки. Листки чергові, черешкові, непар­ноперисті, з 6—12(13) парами овальних або видовженоеліптичних листочків. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в колосовид­но видовжені верхівкові китиці; віночок метеликовий, кремовий або жовто-білий, до 15 мм зав­довжки. Плід — товстий булаво­видний біб. Цвіте у травні— червні.

Поширення. Софора товстоплода зустрічається на рівнинах і в передгір'ях Південного Казахста­ну, Узбекистану, Туркменії і Тад­жикистану. Злісний бур'ян богар­них посівів і перелогів.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують траву софори (Herba Sophorae pachy-carpae), яку заготовляють протя­гом усього вегетаційного періоду, зрізуючи надземну частину рос­лини серпом або скошуючи (у ви­падку чистих заростей) косою. Висушену на сонці траву у міш­ках або тюках відправляють на завод для переробки або збері­гають у сухому приміщенні, до­тримуючись правил зберігання отруйних рослин. Строк придат­ності — 2 роки. При збиранні й сушінні треба дотримуватись обережності, оскільки рослина дуже отруйна.

Хімічний склад. Трава софори товстоплодої містить суміш алка­лоїдів (2—3%), головним серед яких є пахікарпін.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Діючою речовиною софори товстоплодої є алкалоїд пахікарпін, який має здатність блокувати h-холінорецептори ве­гетативних вузлів, внаслідок чого порушується віддання нервових імпульсів з прегангліонарних на постгангліонарні волокна веге­тативної нервової системи. Ра­зом з тим пахікарпін підвищує тонус і посилює скорочення мус­кулатури матки, поліпшує функ­ціональну активність м'язової си­стеми при міопатії. Застосування пахікарпіну показане при спазмах периферичних судин, гангліонітах і міопатії. В акушєрсько-гінекологічній практиці його використо­вують для прискорення родової діяльності при слабких родових переймах або при ранньому від­ході плодових вод, у випадку слабких родових потуг, для бо­ротьби з матковою кровотечею в післяродовому періоді.

Лікарські форми і застосування. Пахікарпіну гідройодид (Pachycarpini hyd-roiodidum) призначають усередину (до їди), під шкіру і в м'язи.

При облітераційному ендартеріїті дають усередину по 0,05—0,1 г 2—3 рази на день; курс лікування — від 3 до 6 тиж­нів; через 2—3 місяці курс лікування при загостренні процесу можна повто­рити.

При гангліонітах призначають усередину по 0,05—0,1 г 2 рази на день протягом 10—15 днів.

При міопатії призначають усередину по 0,1 г 2 рази на день протягом 40—50 днів (курс лікування можна повторити 2—3 рази через 1—2—3 місяці).

Для стимулюван­ня родової діяльності призначають у м'язи або під шкіру по 2—4 мл 3%-ного розчину (рідше — всередину по 0,1 — 0,15 г на прийом); через 1—2 години препарат можна ввести повторно.

Сти­мулююча дія починає проявлятися че­рез 5—30 хвилин після введення пахікарпіну. Для більшої ефективності можна призначати одночасно всереди­ну хінін по 0,2 г через кожні 30 хвилин (усього 4 рази).

При субін­волюції матки в післяродовому періоді дають пахікарпін усередину по 0,1 г 2—3 рази на день. Найбільші дози для дорослих усередину: разова 0,2 г, добова 0,6 г; під шкіру; разова 0,15 г (5 мл 3%-ного розчину), добова 0,45 г (15 мл 3%-ного розчину).

Препарат протипоказаний при вагітності, пору­шенні функцій печінки і нирок, при стенокардії й виражених розладах серцевої діяльності. Форми випуску: порошок; таблетки по 0,1 г; ампули по 2 мл 3%-ного розчину; ректальні свічки, що містять 0,1 г пахікарпіну.