Стефанія гладенька (Stephania glabra);
стефания гладкая

Багаторічна тропічна трав'яниста ліана родини меніспермових. Має кореневу систему у вигляді ве­ликої (на батьківщині до 30 кг) майже круглої бульби, з мичку­ватими коренями при основі. Стебло округле, голе, біля основи дерев'яніюче, витке, довге (на батьківщині 10—15 м завдовжки). Листки чергові, довгочерешкові, цілісні, щитовидні, округлі, 15— 20 см у діаметрі. Квітки дрібні, одностатеві (рослини дводомні), 6-пелгосткові, жовто-зелені, зібра­ні в зонтиковидні звисаючі су­цвіття, що містяться в пазухах листків. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у червні—липні.

Поширення. Стефанія гладенька дико росте в горах Індії, Бірми, В'єтнаму, Південного Китаю та Японії. На теренах колишнього СРСР її культивують як лікарську рослину в Ад­жарії.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують бульби з коренями стефанії (Tuber cum radicibus Stephaniae glabrae). Викопані восени бульби з коренями очищають від землі, ріжуть на куски завтовшки до 1 см (довжина може бути різна) і сушать у сушарках при темпе­ратурі 60—80°. Зберігають у су­хому провітрюваному приміщенні (сировина чутлива до вологи). Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Бульби і корені стефанії містять 6—8% алкалої­дів: гіндарин, циклеанін, коридин, пальматин, стефаглабрин (стефарин) та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Лікувальний ефект стефанії гладенької залежить го­ловним чином від вмісту в бульбах і коренях алкалоїдів гіндарину і стефаглабрину. Гіндарин на­лежить до засобів з помірною транквілізуючою дією. Він має седативні, легкі снотворні та гі­потензивні властивості. Показан­нями до призначення гіндарину є функціональні розлади цент­ральної нервової системи (невра­стенія, невроз нав'язливих станів), залишкові явища травматичних уражень і судинних захворювань головного мозку, шизофренії, епі­лепсії (судомні припадки й епі­лептичний психоз) та хронічний алкоголізм. Застосування гіндарину дає добрий терапевтичний ефект при лікуванні дітей з невро­тичними станами. Протипоказань до застосування гіндарину не виявлено. На початку лікування можливі в'ялість і сонливість, які проходять у процесі лікування. При передозуванні можливі легкі явища рухового занепокоєння, які можна усунути прийманням ко­ректорів (циклодол та ін.). Стефаглабрин виявляє антихолінестеразну активність. Його рекомен­дують при сирингомієлії, прогре­суючій м'язовій дистрофії, біч­ному аміотрофічному склерозі, травматичних плекситах, полірадикулоневритах, при невритах лицьового нерва. Препарат проти­показаний при епілепсії, гіпер­кінезах, бронхіальній астмі, сте­нокардії та брадикардії.

Лікарські форми і застосування. Гіндарин (Hyndarinum) призначають усере­дину по 0,05—0,075 г на прийом 2—3 рази на день. Найбільша разова доза 0,1 г. Дітям призначають у мен­ших дозах (0,0125—0,025 до 0,05 г). Під шкіру впорскують по 1—2 мл 1%-ного розчину гіндарину 2—3 рази на день. Форми випуску: таблетки по 0,05 г і ампули (1—2 мл 1%-ного розчину). Стефаглабрину сульфат (Stephaglabrini sulfas) призначають у м'язи по 1—2 мл 0,25%-ного розчину 2 рази на день. Курс лікування — 20—30 днів. Форма випуску: у вигляді 0,25%-ного розчину для ін'єкцій в ампулах по 1 мл.