Сфагн (Sphagnum);
мох сфагновий, мох білий, мох торфовий; сфагнум

Рід багаторічних трав'янистих рослин родини сфагнових. Білува­то-зелені, бурі до червонуватих мохи, що ростуть більш чи менш густими дернинками. Стебло тон­ке, в'яле, до 10—20 см, часом дов­ше, з необмеженим угорі ростом, внизу поступово відмирає (внаслі­док постійного відмирання стебла знизу відбувається утворення тор­фу), вкрите короткими гілочками, які у верхній частині стебла густо зібрані в головку. Листки без жилки, сидячі; стеблові лист­ки одиничні, гілочкові — черепичасто розміщені. Розмножується сфагн за допомогою паростків і спорами. Спори утворюються у липні — серпні.

Поширення. Росте сфагн переваж­но в лісовій зоні у вологих і забо­лочених, більш або менш кислих місцях.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб придатні, по суті, всі види сфагну (у флорі України їх 30), проте кращими (в сухому стані не такі крихкі, стебла — не менше як 7 см завдовжки) вважаються сфагн магелланський, сфагн бу­рий, сфагн центральний, сфагн болотний, сфагн гостролистий, сфагн гострокінцевий та деякі ін­ші. Заготовляють сировину з трав­ня по вересень у суху погоду, висмикуючи всю живу, зелену частину дернини. Добутий сфагн віджимають, видаляють нижні по­бурілі частини, очищають від сто­ронніх домішок і зразу сушать на сонці, на вітрі, розстеливши його тонким шаром на тканині. Сушін­ня вважають закінченим, коли зелені частини сфагну побіліють. Сухої сировини виходить 9—11%. Оптимальна вологість висушеного сфагну має бути 25—30%. При пересушуванні він стає ламким і мало придатним для використан­ня. Строк придатності — 1 рік.

Хімічний склад. Рослина містить фенолоподібну речовину сфагнол, клітковину, білки та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Завдяки наявності сфагнолу рослина діє як активний антисептик, прискорює гоєння ран. До позитивних якостей сфагну слід віднести й його здатність добре всмоктувати вологу. Всмок­тувальні властивості у нього на­багато кращі, ніж у гігроскопіч­ної вати. Одночасна наявність антимікробних властивостей і ви­сокої вологоємності робить сфагн цінним перев'язочним матеріалом при лікуванні вогнепальних, про­меневих і гнійних ран. Безпосе­редньо на рану класти сфагн не можна, попередньо його треба об­шити одним шаром марлі і про­стерилізувати.

Лікарські форми і застосування.

Зовнішньо — стерильні сфагново-марлеві пов'язки (перед застосуван­ням зволожити фізіологічним розчи­ном). У випадку експедицій, туристич­них походів та інших незвичайних си­туацій допускається використання і нестерилізованого сфагну.