Тамус звичайний (Tamus communis);
тамус обыкновенный

Багаторічна трав'яниста дводомна рослина (ліана) родини діоскорейних. Має товсте бульбовидне ко­реневище до 1 м завдовжки. Стеб­ло витке, 2—4 м завдовжки. Лист­ки чергові, довгочерешкові, 8—14 см завдовжки, цілокраї або зрідка майже трилопатеві, з глибокосерцевидною основою і відтягненозагостреною верхівкою та добре помітним дуговидним жил­куванням. Квітки дрібні, односта­теві, з простою шестироздільною жовтувато-зеленуватою оцвіти­ною, зібрані в пазушні китиці. Плід — червона ягода. Цвіте з квітня до червня.

Поширення. Тамус звичайний зу­стрічається в Південному Криму в лісах, рідше по чагарниках.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб заготовляють коре­невища тамуса (Rhizoma Tami communis). Викопані восени коре­невища відмивають від землі і ви­користовують свіжими або су­шать. Сухих кореневищ виходить 22%.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кореневища тамуса містять глікозиди, сапоніни, алкалоїдоподібні й дубильні ре­човини, мурашину й щавлеву кис­лоти. Наявність дубильних речо­вин у кореневищах тамуса деякі автори ставлять під сумнів. Усі частини рослини отруйні.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Особливої уваги за­слуговує зовнішнє застосування тамуса при ревматизмі, артриті, радикуліті, ішіасі тощо як засобу, що зумовлює гіперемію. Крім того, терапевтичний ефект ви­явлено при лікуванні кругової або гніздової плішивості та ознобишів. При вживанні всередину препарати тамуса спричинюють запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, блювання та пронос.

Лікарські форми і застосування.

Зовнішньо — змащування або роз­тирання уражених ділянок тіла 1—2 ра­зи на день свіжим соком чи настоєм свіжих кореневищ на прованській олії (200 г подрібненої сировини на 1 л олії, настояти 20 днів);

присипання ран по­рошком із сушених кореневищ.