Сон розкритий (Pulsatilla    patens);
сон широколистий; прострел раскрытый

Багаторічна трав'яниста кореневищна рослина родини жовтецевих. Квітконосне стебло прямостояче, безлисте, 10–20 (40) см заввишки, густом'яковолосисте, одноквіткове, з дзвоникуватим покривалом з прямостоячих, лінійних, зрослих при основі листочків. Листки приземні, з черешками, з'являються наприкінці цвітіння, спочатку м'якопухнаті, згодом майже голі, напівкруглі або округло-серцевидні, трійчасторозсічені, з ромбічними, глибоко 2–3-роз-дільними сегментами, які в свою чергу глибоко 2–3-роздільні на лінійно-довгасті 2–3-зубчасті, рідше цілісні частки. Квітки одиничні, правильні, двостатеві, широкодзвониковидні, спочатку – пониклі, потім – майже прямостоячі; оцвітина віночковидна, з 6 прямих, еліптичних, 3–4 см завдовжки, фіолетових, лілових або синьо-фіолетових, зовні волосистих листочків. Плід – багатогорішок. Цвіте у квітні–травні.

Поширення. Сон розкритий росте по всій території України в соснових і мішаних лісах, по сухих сонячних схилах.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву сону (Herba Pulsatillae), яку заготовляють в період цвітіння рослини і використовують свіжою або сушать, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні. Сушену траву використовують через 3–5 місяців після збирання. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава сону розкритого містить у-лактон анемонін, сапоніни, кумарини (сліди). У квітках, крім того, є антоціани (глікозид дельфінідину).

Фармакологічні властивості і використання. Сон розкритий – дуже давній лікувальний засіб. Особливо ефективним є застосування сону як заспокійливого засобу при підвищеній нервовій збудливості (безсоння, запаморочення, головний біль, судома, невралгія, істерія, дисменорея) та спазмолітичного засобу при захворюваннях дихальних шляхів (коклюш, бронхіти, бронхіальна астма) і мігрені. Крім того, сон розкритий вважається добрим засобом від тахіаритмії, серцевої недостатності, що супроводиться ядухою, асцитом, від глаукоми, запорів, ниркових і печінкових колік. При родових потугах настій трави сону рекомендується вживати як засіб, що зменшує біль і прискорює роди. Препарати сону протипоказані при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок. При зовнішньому застосуванні препарати сону виявляють антимікробну антифунгальну, подразну й легку анестезуючу Дію. Настій трави використовують для промивання ран при перев'язках і для примочок при грибкових ураженнях шкіри, додають до ванн при лікуванні шкірних хвороб. При суглобових ревматичних болях натираються настойкою (див. статтю Сон таврійський) або свіжим соком рослини (свіжий сік подразнює шкіру і може спричинити опіки у вигляді водянистих, а то й кривавих пухирців!). У гомеопатії сон використовують при суглобовому ревматизмі й гінекологічних захворюваннях.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій сушеної трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл холодної води, настояти 12 годин процідити) по чверті склянки 3–4 рази на день.

Зовнішньо – настій сушеної трави (1 столова ложка сировини на 200 мл холодної води, настояти 12 годин, процідити) для обмивань, примочок і компресів; 4 столові ложки сушеної трави варять 3–5 хвилин в 1 л окропу, проціджують і додають до повної ванни. Соном розкритим, який належить до отруйних рослин, користуватися треба обережно, не перебільшуючи допустимі дози.

Сосна звичайна (Pinus sylvestris)

сосна лісова; сосна обыкновенная

Високе (25–50 м) однодомне, з конусовидною або "пірамідальною кроною і моноподіальним кільчастим гілкуванням дерево родини соснових. Листки (хвоїнки) лінійно-голчасті, 4,5–7 см завдовжки, темно-зелені, зверху випуклі, знизу жолобчасті, загострені, розміщені на вкорочених пагонах по дві, тримаються 3–5 років. Чоловічі шишечки сіро-жовті, рідше червонуваті, яйцевидні, 3–7 мм завдовжки, зібрані колосовидно при основі молодих видовжених пагонів. Жіночі шишечки червонуваті, одиничні або їх по 2–3, розташовані у верхній частині пагонів; нестиглі шишки зелені, конічні, стиглі – сіруватобурі, матові, яйцевидно-видовжені, 3–7 см завдовжки, обвислі; їхні луски дерев'яніючі, лопатчасті, з майже ромбічним потовщенням (щитком) і бугорчастим сосочком на його верхівці. Запилюється у травні.

Поширення. Сосна звичайна росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу, де утворює чисті й мішані (переважно з дубом) ліси.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують бруньки (Turiones Pini, синонім – Gemmae Ріпі), хвою, живицю (Terebinthina) і продукти її переробки та продукти переробки деревини. Бруньки становлять собою молоді пагони і–4 см завдовжки, розміщені «коронками» по 5–6 штук на верхівках стовбура й гілок. Зовні вони вкриті спірально розміщеними рожево-бурими бахромчастими лусочками, що склеєні між собою смолою і містять у своїх пазухах маленькі бруньки, з яких розвиваються дуже короткі гілочки з двома хвоїнками. Заготовляють бруньки до початку їхнього розпускання (лусочки на верхівці бруньок мають бути щільно замкнутими), найкраще під час рубок догляду, відрізуючи коронки від гілок так, щоб довжина гілки під коронкою не перевищувала 3 мм. Зібраний матеріал використовують свіжим або сушать у теплому приміщенні, а за сприятливих погодних умов – на сонці, розстеливши тонким (3–4 см) шаром на папері чи тканині й часто перемішуючи. Сухих бруньок виходить 38–40 % . Готову сировину зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях без доступу світла. Строк придатності – 2 роки. Сушені бруньки є у продажу в аптеках. Хвою заготовляють під час рубок і використовують свіжою. Живицю (терпентин) заготовляють протягом усього літа шляхом підсочки: на стовбурі живого дерева роблять спеціальні косі надрізи, з яких у спеціальну посудину стікає прозора смола – живиця. З живиці одержують скипидар (Oleum Tere-binthinae) і каніфоль (Colopho-nium), а з деревини сосни – дьоготь (Pix liquida Ріпі) і активоване вугілля (Carbo activatus).

Хімічний склад. Бруньки сосни містять ефірну олію (до 0,36%), дубильні речовини, гірку речовину пініпікрин, каротин, аскорбінову кислоту, метильні похідні флавоноїдів. До складу ефірної олії входять а- і В-пінен, карен, терпінеол, лимонен та інші терпеноїди. Хвоя сосни містить смолу (7–12%), каротин, аскорбінову кислоту (до 0,2 % ), дубильні речовини, до 1 % ефірної олії, у складі якої є пінен (до 40 % ), лимонен (до 40 % ), борнілацетат (до 10 % ), борнеол, кадинен та інші терпени. Живиця (терпентин) становить собою розчин смоли (каніфолі) в ефірній олії (скипидарі). Очищений скипидар (Oleum Terebint-hinae rectificatum) містить пінен (до 75% ), карен, сильвестрен, кадинен, терпінеол та інші терпени, каніфоль – до 95 % смоляних кислот (декетропімарова, абіетинова, сапінова та ін.) і близько 5 % смол. У дьогті містяться різні феноли.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з бруньок сосни мають відхаркувальні, дезинфікуючі, сечогінні та жовчогінні властивості. Відвар бруньок дають усередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, при бронхітах, хронічному запаленні легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам'яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура та як «кровоочисний» засіб. Соснові бруньки входять до складу грудного чаю. Приготовлений із свіжих бруньок сосновий «мед» вживають від кашлю і як джерело вітаміну С. При зовнішньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при запальних захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), при кольпітах і дисплазії шийки матки (ванночки та спринцювання), при ревматизмі й шкірних захворюваннях (ванни). Широта терапевтичного застосування хвої сосни незначна. Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики й лікування цинги. Трохи ширше використовують хвою як зовнішній засіб; екстракт – для лікувальних ванн (при функціональних захворюваннях нервової і серцево-судинної систем, при шкірних захворюваннях, як загальнозміцнювальний засіб); ефірна олія (спиртовий розчин) – для інгаляцій (при захворюваннях легень) та оздоровлення повітря в приміщеннях лікарень, шкіл тощо. Так званий звичайний терпентин (Terebinthina communis), який одержують шляхом очищення живиці від води і домішок, використовують для виготовлення пластирів. У народній медицині живицю (терпентин) застосовують при геморої й затяжному кашлі (щодня приймають по 1–2 кульки затверділої смоли розміром з сочевичне зерно). Очищений скипидар застосовують у мазях, лініментах і різних сумішах, як місцевоподразнювальний і відтяжний засіб при ішіасі, люмбоішіалгії, невралгіях, міозитах і ревматизмі, а у вигляді інгаляцій – при захворюваннях дихальних шляхів. Каніфоль входить до складу липких і рідких пластирів.

Дьоготь використовують для лікування шкірних захворювань (екзема, короста, псоріаз), входить він до складу мазей Вишневського і Вількінсона. Препарат пінабін застосовують при нирковокам'яній хворобі. Великі дози препарату можуть спричинити подразнення слизової оболонки шлунка і кишечника, гіпотензію й загальне пригнічення. Протипоказаний при нефритах і нефрозах.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо– відвар бруньок сосни (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині – третині склянки 2–3 рази на день після їди; терпінгідрат (Terpinum hydratum) застосовують як відхаркувальний засіб при бронхітах, дорослим 0,25–0,3 г, дітям – 0,025–0,25 г 2–3 рази на день; пінабін (Pinabinum) по 5 крапель на цукрі З рази на день за 15–20 хвилин до їди протягом 4–5 тижнів (при нирковій коліці застосовують одноразово до 20 крапель на цукрі); сосновий «мед» (1 частину свіжих бруньок заливають 2 частинами холодної води, доводять до кипіння, кип'ятять 15–20 хвилин доводять кип'яченою водою до початкового об'єму, охолоджують, додають 2 частини цукру і доводять до кипіння) по 1 столовій ложці на прийом; ЗО г свіжої хвої промивають холодною кип'яченою водою, заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин, охолоджують, проціджують, додають на смак цукор І випивають за день.

Зовнішньо – олія терпентинна очищена, скипидар очищений (Oleum Теге-binthinae rectificatum) для втирання у шкіру в суміші з вазеліном (у співвідношенні 1:2); лінімент скипидарний складний (Linimentum Olei Terebinthi-nae compositum) для втирания в суглоби при артритах та інших запальних процесах; відвар бруньок для спринцювань і ванночок (10 г сировини на 200 мл окропу, кип'ятити 2 хвилини, процідити); настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г бруньок або посіченої хвої варять 30 хвилин у 5 л води і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають тричі на тиждень.