Сухоребрик лікарський (Sisymbrium officinale);
гулявник лекарственный

Однорічна жорстковолосиста рослина родини хрестоцвітих. Стебло прямостояче, розчепірено-розгалужене, 30–60 см заввишки. Листки чергові; нижні – на черешках, струговидно-роздільні, з 4– 6 довгастими надрізанозубчастими боковими частками, верхня частка більша за бокові, списовидна; верхівкові – сидячі, при основі списовидні, зубчасті або майже цілокраї. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, у видовжених безлистих китицях; пелюстки (їх 4) з нігтиком, жовті. Плід – стручок. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Сухоребрик лікарський росте по всій території України як бур'ян на полях, уздовж доріг та поблизу жител.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують свіжу (у вигляді соку або салатів) або сушену траву сухоребрику (Herba Sisymbrii). Перевагу треба віддати свіжій рослині, зібраній під час цвітіння, оскільки при зберіганні сухоребрик частково втрачає свої лікувальні властивості. Сушену траву зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Строк придатності – 1 рік. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава сухоребрику містить глюкозид типу си~ нігрину і ензим мірозин, які при взаємодії утворюють ефірну гірчичну олію, каротин (у свіжому листі 76 мг % ) та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання. Цілющі якості сухоребрику були відомі ще лікарям Стародавньої Греції. Його й тепер цінують як засіб, що діє на залози верхніх дихальних шляхів, збільшуючи кількість харкотиння і розріджуючи його, що полегшує відхаркування. Зважаючи на це, основним показанням до при значення сухоребрику треба вважати запалення верхніх дихальних шляхів. У Франції сухоребрик називають травою співаків і рекомендують його педагогам, артистам та іншим особам, які за професією напружують голос, як засіб, що пом'якшує болісні відчуття й запальний стан верхніх дихальних шляхів, зменшує хриплість. Крім того, сухоребрик використовують як сечогінний (набряки, ниркова недостатність), в'яжучий (пронос, дизентерія) та протицинготний засіб (ефективним протицинготним засобом вважається настойка з свіжого листя сухоребрику). Молоде листя cухоребрику їстівне, його використовують для приготування вітамінних салатів, вінегретів, юшок та зеленого борщу.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – свіже молоде листя рослини по 10–20 г на прийом 1 раз на день; подрібнене свіже листя змішують з рівною кількістю води, віджимають через марлю і одержаний сік п'ють ковтками по 50–100 г на день; столову ложку свіжої або сушеної трави заварюють склянкою окропу, настоюють 1 – 2 години, проціджують і п'ють по 1 столовій ложці 4–5 раз на день, підсолоджуючи на смак медом; настойку (50 г свіжої трави на 200 мл 70 % -ного спирту) по чверті склянки 3–4 рази на день при гострому ларингіті та як протицинготний засіб. Вітамінні салати: дрібно посічене листя сухоребрику і зеленої цибулі змішують з нарізаним тонкими смужками свіжим огірком, солять, заправляють вершками або майонезом і прикрашають кусочками яйця (на 100 г огірків беруть по 50 г листя сухоребрику і цибулі, 40 г вершків або майонезу, 1 яйце, сіль на смак); листя сухоребрику і зеленої цибулі дрібно шинкують, солять, заправляють вершками і посипають дрібними кусочками вареного яйця (на 150 г цибулі беруть 25 г молодого листя сухоребрику, 20 г вершків, 1 яйце, сіль на смак); кусочки вареної картоплі посипають подрібненим листям цибулі і сухоребрику, заправляють олією (на 200 г картоплі беруть по 25 г листя сухоребрику і цибулі, 5–10 г олії, сіль і перець на смак). Листя сухоребрику перед використанням занурюють на 3–5 хвилин в окріп.