Сухоцвіт багновий (Gnaphalium ulignosum);
сушеница топяная

Однорічна трав'яниста сірувато-зелена, сіра або білувата від нерівноклочкуватошерстистого опушення рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло (5) 10 – 20 (ЗО) см заввишки, від самої основи розгалужене, з простертими, рідше спрямованими вгору гілками. Листки чергові, цілісні, видовжено-лінійні або видовжено-лопатковидні, 1–5 см завдовжки, (2) 3–6 (8) мм завширшки, тупуваті або з коротеньким вістрячком на верхівці, до основи трохи звужені; верхні стеблові листки дрібніші за нижні та середні, оточують суцвіття й помітно довші за нього. Квітки дрібні, в кошиках, зібраних по 3–10 у клубочки; крайові квітки (їх до 75) маточкові, з прозорим або жовтуватим, на верхівці коричнюватим трубчасто-нитковидним віночком, розміщені в кілька рядів; серединні (їх 8–10) –двостатеві, з жовтуватою циліндричною трубочкою й п'ятизубчастим відгином (зубці відгину трикутні, коричневі). Плід – сім'янка. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Сухоцвіт багновий росте на вологих, болотистих місцях, по берегах річок і озер, у канавах у лісових і північних лісостепових районах України.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву сухоцвіту (Herba Gnaphalii uliginosi), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють сировину, треба залишати на 1 м2 по 2–4 рослини. З вирваних з коренем рослин обтрушують землю і сушать їх на сонці або під укриттям, якщо погодні умови несприятливі. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25–30 % . Готову сировину запаковують у полотняні мішки і зберігають на стелажах у сухому провітрюваному приміщенні. Строк придатності – 3 роки. Трава сухоцвіту є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Трава сухоцвіту містить флавоноїди, ефірну олію (0,05 % ), дубильні (до 4 % ) і смолисті (до 16 % ) речовини, алкалоїди (сліди), фітостерини, каротин (12–55 мг % ), тіамін та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання. Експериментальними дослідженнями і клінічними спостереженнями доведено, що галенові препарати сухоцвіту розширюють периферичні судини, знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритм серця, посилюють перистальтику кишечника, прискорюють зсідання крові, мають протизапальні, в'яжучі, антибактеріальні, спазмолітичні і заспокійливі властивості. Масляні екстракти сухоцвіту посилюють репаративні процеси в тканинах. Застосування сухоцвіту показане при гіпертонічній хворобі (у початковій стадії), безсонні, стенокардії. При лікуванні гіпертонічної хвороби терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням ножних ванн з напаром сухоцвіту. Настій сухоцвіту є ефективним засобом для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (зникають болі і симптоми ніші, покращується загальне самопочуття, хворі набирають ваги). Ефективність лікування виразкової хвороби можна підвищити, якщо сухоцвіт використовувати в поєднанні з синюхою голубою (див. статтю Синюха голуба). Як зовнішній засіб препарати сухоцвіту (мазь, настої на воді та олії) використовують для лікування ран, що погано гояться, і опіків. Застосовують сухоцвіт і в гомеопати.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій трави сухоцвіту (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині – третині склянки 2–3 рази на день після їди.

Зовнішньо – настій трави для пов'язок і зрошувань (готують, як у попередньому прописі); ножні ванни з настою трави (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють і розводять 10 л води з температурою 35–37°) тривалістю 30 хвилин; мазь для змащування уражених ділянок шкіри (5–10 г подрібненої на порошок сировини на 50 г мазевої основи); настій на олії (50 г сировини на 1 л лляної олії, настоюють 2 тижні) для   змащування   уражених ділянок