Селера пахуча (Apium graveolens).
Родина зонтичних — umbelliferae.

З лікувальною метою використовують корені й траву цієї рослини.

Селера пахуча — дворічна рослина, яку всюди розводять на городах як пряний овоч. Відомі три різновидності селери: коренева, черешкова й листкова. В Радянському Союзі, в тому числі й на Україні, здебільшого розводять кореневу й листкову селеру.

В коренях селери є ефірна олія, вітамін С (6 мг%), трохи провітаміну А й вітамін В1.

Для лікувальної мети пахучу селеру використовують лише в народній медицині, головним чином від цинги (вживають у їжу). До речі, є багато випадків і іншого вживання цієї рослини — як сечогінного, протималярійного та протизапального засобу (при запаленні носоглотки й дихальних шляхів).

Зовнішньо селеру застосовують при опухах запального й незапального характеру та при забиттях — як пом'якшувальний, протизапальний і болетамувальний засіб.

Способи застосування. Настій на холодній воді: 34 г кореня на літр води, настоювати 8 годин; вживати по 1 чайній ложечці 3 рази на день.

Примочка: ¹/₂ склянки соку (або жмаків з потовченого свіжого листя селери з соком) змішати з 1/₂ склянки оцту й додати 1/₂ чайної ложечки солі; все це змішати й намочувати в ньому ганчірочку та прикладати її, часто міняючи, до хворих (запалених) місць.