Смолянка липка, або клейка (Lychnis viscaria, або Viscaria viscosa)
смілка липка, смольчук липкий.
Родина гвоздикових — Caryophillaceae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширена всюди. Росте в сухіших місцях: на лісових луках, схилах і галявинах, у заростях, на узліссях соснових лісів, на лісових вирубках та в посадках.

Смолянка липка — багаторічна трав'яниста рослина, з голим і липким під колінцями (вузлами) стеблом заввишки 30-80 см. Прикореневі листки в розетці, обернено-ланцетні, а стеблові — вузько-ланцетні й навіть лінійні. Квітки в густіших і дуже зближених супротивних пучках з майже цілісними пурпурно-червоними пелюстками. Цвіте рослина з травня по серпень.

У народі препарати з липкої смолянки застосовують при довготривалій жовтяниці, хворобах нирок і як відхаркувальний засіб при різних хворобах дихальних шляхів. Застосовують їх і при маткових кровотечах.

Як зовнішній засіб, відвар вживають по 3 столові ложки на літр окропу; всередину — по 1 склянці 3 рази на день.

Відвар можна й згущувати, щоб можна було накладати на рани й нариви, а місця, уражені коростою, краще обгортати тканиною, намоченою в ньому у вигляді компресу.

Спосіб застосування. Відвар для внутрішнього вживання: 20,0-200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.