Собача кропива звичайна (Leonurus cardiaca
собача кропива волохата, пустирник звичайний або волохатий.
Родина губоцвітих — Labiatае.

З лікувальною метою використовують траву цієї рослини.

Поширена всюди на Україні, в Західному Сибіру та в Середній Азії. Трапляється на засмічених місцях, на городах, у дворах та на пустирях.

Собача кропива звичайна — багаторічна трав'яниста росліша. Стебло заввишки 60—130 см, чотиригранне, прямостояче, волохате. Листки черешкові, супротивні, гострі, пилчасті, три-, п'ятилопатеві, а ті, що на самому вершечку — цілісні; всі листки з обох боків волохаті. Квітки досить дрібні, в густих несправжніх кільцях при основі листків; при них є лінійні, колючі приквітки; віночок рожевий, з волохатою верхньою губою; плід розпадається на чотири горішки.

Збирають рослину під час цвітіння, зрізуючи надземну частину в тому місці, де починаються листки (де стебло не таке пружне); сушать у тіні й зберігають у паперових торбиночках.

Собачу кропиву звичайну застосовують як серцевий, заспокійливий, протизапальний і протиспазматичний, а ще як засіб, що регулює менструації й функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту.

Способи застосування. Відвар: 15,0 або 20,0 на 200,0; по 1—2 столові ложки 3 рази на день за півгодини до їди.

Настойка (є в аптеках): 30,0; по 30—40 крапель 3 рази на день.

Свіжий сік: по 30—40 крапель на ложку води 3 рази на день (при базедовій хворобі та імпотенції).

Примітка. На зиму свіжий сік з трави собачої кропиви звичайної консервують так: на 2 частини соку беруть 3 частини спирту; вживають по 20—30 крапель.