Соняшник однорічний, або звичайний (Helianthus animus).
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують його квітки, стебла й «головку» («шапку»).

Соняшник — цінна олійна рослина. Його багато вирощують майже по всій території помірної й теплої смуг Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні, на Північному Кавказі, в Центрально-Чорноземних областях РРФСР та в інших районах нашої країни.

Суцвіття — кошик (у народі його називають спочатку «головкою»,— поки соняшник не зацвіте, а потім «шапкою»).

Хімічну дію препаратів із соняшнику на організм не вивчено. У науковій та й у народній медицині для зовнішнього застосування використовують олію з нього (як основу).

В народній медицині, крім цього, використовують язичкові квітки, спиртова настойка з них (а іноді й з листя) допомагає проти гарячки та при невралгії, особливо простудній.

Коли нема настойки, можна користуватися й відваром.

Способи застосування. Відвар: 20,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка квіток: 20,0; по 20 крапель 3 рази на день.

Настойка сухого стебла (на горілці): 1 частина сухого стебла на 8 частин горілки, настоювати 9 днів; вживати по 3 столові ложки натщесерце протягом трьох днів (од малярії).

Примітка. Під час заготівлі квіток соняшнику треба брати тільки яскраво-жовті крайові язичкові квітки й негайно сушити їх у затемненому приміщенні. Листя збирають у початковий період цвітіння, неушкоджене і без черешків (хвостиків); сушать його звичайно на горищі.