Щавель кислий (Rumex acetosa);
щавель звичайний; родина Гречкових (Polygonaceae);
щавель кислый

Навряд чи знайдуться люди, які не знають цю рослину. Багато хто з нас любить зелений борщ зі щавлю, заправлений сметаною і вареним яйцем, вітамінні салати, яким він надає приємного кислуватого смаку. Любителі вирощують спеціальні сорти рослини на присадибних ділянках.

Щавель кислий — трав'янистий багаторічник із ребристим стеблом, до 1 м заввишки. Листки чергові, біля основи стебла — з розтрубами (стрілоподібні), довгочерешкові; верхні — сидячі, ланцетно-стрілоподібні. Квітки одностатеві (рослина дводомна), червоні, рожеві чи жовтуваті, зібрані у складне волотисто-колосоподібне суцвіття, цвітуть у липні-серпні. Плід — тригранний темно-коричневий горішок, дозріває у серпні-вересні. У природних місцях зростання щавель поширений на луках, узліссях і галявинах. Звичайна рослина у середній смузі Росії, часто трапляється в Сибіру, де заходить на північ до Таймиру. Росте по всій території України у вологих місцях — на болотах, луках, галявинах. Широко вирощується як овочева культура.

У медицині застосовують надземну частину (прикореневі листки), корені чи всю рослину. Листя використовують у свіжому вигляді, а корені й траву сушать.

Листки щавлю кислого містять білки, флавонові сполуки, органічні кислоти, вітаміни С (до 90 мг%), А, В1, солі заліза і багато складних органічних речовин. У корінні міститься багато глікозидів.

Препарати щавлю стимулюють сечо- і жовчовиділення, у великих дозах посилюють перистальтику кишечнику (проносний ефект), у малих — мають в'яжучі властивості. Завдяки флавоновим сполукам, що входять до складу рослини, вони діють також як протизапальний, судинозміцнювальний та антисклеротичний засіб. Корисне вживання щавлю при цукровому діабеті. Зовнішньо настої рослини використовують як в'яжучий засіб при різних запальних захворюваннях ротової порожнини та ангінах. Свіже потовчене листя прикладають до ран і виразок.

Для вживання в їжу використовують молоді листки, які зазвичай збирають до цвітіння, готують з них борщі, юшки, пюре, начинку для пирогів. Листя також можна заготовляти про запас: консервувати у вигляді пюре, сушити, солити і квасити.

Протипоказані препарати рослини людям, котрі страждають на захворювання нирок. Не рекомендується вживати щавель у їжу хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, а також гастрит та ентероколіт. При надмірному вживанні страв із щавлю можливе порушення сольового обміну.

Порошок з коренів щавлю. 0,5 г на ніч як проносний засіб.

Настій трави з коренями. 20 г сировини на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці З рази на день як закріплюючий засіб.

Сік зі свіжих листків. По 1 столовій ложці 3 рази на день до їди як жовчогінний засіб.