Щавель водяний (Rumex aquaticus);
щавель водяной

Багаторічна рівнинна трав'яниста кореневищна рослина родини гречкових. Стебло притиснуто-волосисте, 50—150 см заввишки. Листки прості, цілокраї, чергові, загострені, голі; нижні — з довги­ми, трохи жолобкуватими череш­ками, серцевидно-трикутні. Квіт­ки двостатеві, актиноморфні, з простою чашечковидною зеленою оцвітиною, в кільцях. Суцвіття волотевидне, з притиснутими гіл­ками. Плід — горішок. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Зустрічається зрідка на Поліссі і в Лісостепу по бере­гах водойм, на вологих лісових галявинах,  на болотистих луках.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують корені щавлю (Radix Rumicis conferti), які заготовляють навесні або восени. Викопані корені об­трушують від землі, звільняють від стебел, миють у холодній воді, прив'ялюють на відкритому по­вітрі, очищають від гнилих і від­мерлих частин, розщеплюють, при необхідності, вподовж і сушать, розстеливши тонким шаром у за­тінку. Штучне сушіння проводять при температурі 50—60°. Сухих коре­нів виходить 30—35%. Готову си­ровину зберігають у сухому при­міщенні, яке треба провітрюва­ти. Строк придатності — 3 роки. Аптеками сировина не відпу­скається.

Хімічний склад. Корені щавлю містять 8—12% дубильних речо­вин пірокатехінової і пірогалової груп, до 4% похідних антрахіно­ну, у складі яких є хризофано­ва кислота і емодин, флавоноїд неподин, ефірну олію, кавову кислоту, оксалат кальцію (до 9%), залізо у формі органічних сполук.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Біологічна дія щавлю залежить від дози: у великих дозах він діє як послаблюючий засіб (наслідок настає через 10—12 годин), при малих дозах спостерігається протипоносний ефект. Галенові препарати щавлю мають також кровоспинні, гли­стогінні, холеретичні та холекіне­тичні властивості. Основними по­казаннями до призначення пре­паратів щавлю є коліти, ентероколіти, геморой, тріщини заднього проходу, глистяна інвазія, гіперполіменорея, кровохаркання, кровоточиві виразки шлунка то­що. Певний терапевтичний ефект спостерігається також при гепато­холециститах, холециститах і хо­лангітах. Експериментально та в умовах клініки доведено ефек­тивність настойки кореня щавлю при лікуванні гипертонічної хво­роби. Використовують щавель і як зовнішній засіб (роблять поло­скання і спринцювання при за­пальних захворюваннях ротоглот­ки, піхви і вульви, при білях).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар (5 г, або 2 сто­лові ложки сировини на 200 мл окро­пу) по третині склянки 2—3 рази на день на 30 хвилин до їди як в'яжу­чий, закріплюючий, проти глистяний і кровоспинний засіб або по півсклян­ки на ніч — як проносне;

порошок коре­ня по 0,25 г 3 рази на день як в'яжучий засіб, або по 0,5—1 г на ніч — як послаблююче;

настойку (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:10) по 50—60 крапель 3 рази на день протягом 2—3 тижнів.

Зовнішньо — полоскання відваром (готують, як у попередньому прописі);

1 столову ложку сировини заливають 1 л окропу, кип'ятять 5 хвилин, про­ціджують і одержаний у такий спосіб настій вживають для одного сприн­цювання.