Шавлія мускатна (Salvia sclarea);
шалфей мускатный

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебла від основи підведені або прямостоячі, до 100—120 см заввишки, розга­лужені, облистнені, густо опушені кучерявими, не дуже довгими во­лосками, з домішкою коротших і довших стеблових залозок. Стеб­лові листки супротивні, довгочерешкові серцевидно-яйцевидні, великі, тупі або тупуваті, по краю подвійно вигризено-зубчасті, коротковолосисті й залозисті; верхні листки під суцвіттям короткочерешкові, дрібніші, загострені; по­кривні листки сидячі, широко-яйцевидні, відтягнуто-загострені; майже цілком плівчасті, на по­верхні майже голі, з країв коротковійчасті, білуваті або червону­ваті, вдвоє перевищують чашечки, на самій верхівці без квіток у па­зухах. Квітки двостатеві, непра­вильні, в несправжніх 4—6-квіткових кільцях, що утворюють во­лотисто-розгалужене, коротше за вегетативну частину стебла су­цвіття; віночок блідо-рожевий, лі­луватий чи білуватий, двогубий (верхня губа серповидно зігнута, на верхівці виїмчаста, зовні коротковолосиста і залозиста; нижня — трилопатева, з широкооберненояйцевидною, чашовидно ввігну­тою середньою лопаттю), з плів­частою округлою лусочкою в трубці біля зіва. Плід склада­ється з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте з липня до вересня.

Поширення. Шавлію мускатну культивують у Криму як ефіро­олійну рослину. На півдні Криму (на кам'янистих схилах, іноді як бур'ян у садах, на полях) трап­ляється і в дикому стані.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву шавлії (Herba Salviae sclareaе), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сирови­ну (листя і квітуючі верхівки стебел) сушать під укриттям на вільному повітрі або в примі­щенні, що добре провітрюється. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бля­шанках. Свіжі суцвіття рослини використовують як сировину для добування ефірної олії. Збирають суцвіття, зрізуючи їх над верх­ньою парою зелених стеблових листків і відразу відправляють на переробку, оскільки при три­валому зберіганні сировина втра­чає значну кількість ефірної олії (до 40% на добу, якщо зберіга­ється на відкритому майданчику).

Хімічний склад. Надземна частина рослини містить ефірну олію (у листі 0,25—0,28%, в суцвіттях близько 0,5%), кумарини, флавоноїди (1,2%), сапоніни (4%), склареол та органічні кис­лоти. До складу ефірної олії входять ліналілацетат, 1-ліналоол, оцимен, мірцен, цедрен і неролідол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Ефірну олію шавлії мускатної використовують у фар­мацевтичній практиці для арома­тизації ліків і в парфюмерній про­мисловості — як фіксатор запахів. Із відгінних вод (відходи, що за­лишаються при добуванні ефірної олії шляхом переганяння з водя­ною парою) готують лікувальні ванни для хворих на ревматизм. У вітчизняній народній медицині препарати з трави шавлії вжи­вають при тахікардії, при захво­рюваннях нирок (дезинфікуюча і протизапальна дія), як засіб, що покращує травлення, та як жароз­нижуючий засіб. У болгарській на­родній медицині настій трави шав­лії мускатної п'ють як засіб, що допомагає при зобі, а подрібне­не свіже листя рослини прикла­дають до ран і фурункулів.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20 крапель на прийом 3 ра­зи на день до їди;

настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по пів­склянки 3 рази на день, до їди.