Шипшина повисла (Rosa pendulina);
шиповник повислый

Рихлий, від 1 до 2 м заввишки кущ родини розових. Стебла то висхідні, то луковидно зігнуті, в нижній половині або в нижній тре­тині вкриті голчастими, досить слабкими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків, у верх­ній половині їх немає. Листки спіральні, непарноперисті, великі (9—12 см завдовжки), з широкими прилистками, лише зісподу всія­ними небагатьма волосками; і з го­ловним стриженьком, здебільшо­го вкритим волосками з домішкою стеблистих залозок; листочки (їх 7—9, інколи 11) видовженояйцевидні, видовженоеліптичні або широкоеліптичні, гострозубчасті, зверху темно-зелені, голі, зіспо­ду — сіро-зелені, більш-менш ряс­но всіяні волосками, гладенькі або лише по головній жилці з оди­ничними залозками. Квітки пра­вильні, двостатеві, здебільшого одиничні, рідше в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, на довгих (2,5—3 см), залозистих, після цвітіння луковидно звисаю­чих квітконіжках; чашолистки вузьколанцетні, без перистих до­датків, довгі, з листовидним роз­ширенням на верхівці, зісподу більш-менш рясно всіяні залоз­ками, зверху — волосисті до білоповстистих, після цвітіння під­несені вгору, залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) від пурпурово-рожевих до темно-рожевих, дорівнюють довжині чашолистків або коротші за них. Плід — гіпантій, оберненояйце­видний або видовженоеліптичний, рясно всіяний залозками, при достиганні пониклий, яскраво-червоний. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Шипшина повисла росте в лісовій та субальпійсь­кій смузі Карпат, особливо біля потоків та на лісових вирубках.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які зби­рають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Су­хих плодів виходить 50% . Гото­ву сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B₁, B₂, PP, К, пантотенову кислоту, флаво­ноїди (гіперозид, астрагалін, квер­цитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), ор­ганічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, маг­нію, кальцію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плоди шипшини вия­вляють протицинготну, антискле­ротичну і протизапальну дію, активізують ферментні систе­ми і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятли­во впливають на вуглеводний об­мін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприят­ливих факторів зовнішнього се­редовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при ате­росклерозі, нефритах, гострих і хронічних  захворюваннях печінки, кишечника, при виразко­вій хворобі, геморагічних діате­зах, гемофілії, кровотечах (леге­невих, маткових), при передозу­ванні антикоагулянтів, гіперти­реозі і недостатності наднир­кових залоз, травматичному шо­ку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, брон­хопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (ге­морагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холецисти­ту, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — хо­лосас призначають при холеци­ститі і гепатиті. Із насіння шип­шини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гін­гівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних ви­разках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспе­цифічному виразковому коліті.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день до їди;

холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2— 3 рази на день.