Шипшина собача (Rosa саnina);
шиповник собачий

Високий (1,5—2,5 м) кущ родини розових. Стебла луковидно зі­гнуті, рідше майже прямі, вкри­ті міцними, плоскими, серпо­видно зігнутими шипами. Квітко­носні пагони рясно вкриті гачковидно загнутими шипами. Листки спіральні, непарноперисті, з вузькими, залозисто-війчастими по краю прилистками; листоч­ки (їх 7, рідше 5 або 9) з обох боків голі, гладенькі, переважно еліптичні, з короткозагостреною верхівкою, простогостропилчасті, часто закінчуються дрібними за­лозками. Квітки правильні, дво­статеві, в малоквіткових (по 3—5, рідше більше) щитковидних су­цвіттях, рідше одиничні; чашоли­стки великі (до 20—25 мм), широколанцетні, з рясними перистими додатками, зверху переважно го­лі, зісподу всіяні короткими во­лосками, після цвітіння відхилені донизу і притиснені до плода, рано відпадають; пелюстки (їх 5) біло-рожеві, коротші за чашо­листки. Плід — гіпантій, оран­жево-червоний, широкоовальний, рідше майже кулястий, позбавле­ний залозок. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Шипшина собача рос­те по всій території України по схилах, узліссях, уздовж доріг та на пустищах як бур'ян.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які зби­рають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80—100°, розстилаючи тонким шаром. Су­хих плодів виходить 50% . Гото­ву сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7—8 мг %), вітаміни B₁, B₂, PP, К, пантотенову кислоту, флаво­ноїди (гіперозид, астрагалін, квер­цитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8—3,7% ), цукри (0,9—8,1%), ор­ганічні кислоти (0,9—3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, маг­нію, кальцію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плоди шипшини вия­вляють протицинготну, антискле­ротичну і протизапальну дію, активізують ферментні систе­ми і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятли­во впливають на вуглеводний об­мін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприят­ливих факторів зовнішнього се­редовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при ате­росклерозі, нефритах, гострих і хронічних  захворюваннях печінки, кишечника, при виразко­вій хворобі, геморагічних діате­зах, гемофілії, кровотечах (леге­невих, маткових), при передозу­ванні антикоагулянтів, гіперти­реозі і недостатності наднир­кових залоз, травматичному шо­ку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, брон­хопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (ге­морагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холецисти­ту, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — хо­лосас призначають при холеци­ститі і гепатиті. Із насіння шип­шини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гін­гівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних ви­разках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспе­цифічному виразковому коліті.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день до їди;

холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2—3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2— 3 рази на день.