Шовковиця біла (Morus alba);
шелковица белая

Однодомне, рідше дводомне, з тро­хи розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, заввишки 6—10 (12) м. Молоді гілки сіру­вато-зелені або буруваті, на кін­ці трохи опушені. Листки м'які, чергові, черешкові, яйцевидні, за­гострені, цілі або 3—5-лопатеві, з округлою або трохи серце­видною, часто несиметричною основою і зарубчасто-зубчастим краєм, зверху голі або майже го­лі, зісподу розсіяноопушені; че­решок голий або трохи опуше­ний, зверху жолобчастий, 2—4 см завдовжки. Квітки одностатеві, зібрані пазушними циліндрич­ними густими колосовидними суц­віттями. Оцвітина проста, чотирироздільна дзвоникувата; частки оцвітини по краю голі або тро­хи війчасті, приймочки вкриті сосочками. Плоди — горішки; на час достигання плодів оцвітина стає м'ясистою і квітки зроста­ються між собою, утворюючи овальне, 10—15 мм завдовжки, чорне, біле або червонувате, яго­доподібне супліддя на рівній йому або трохи довшій ніжці. Цвіте у травні. Плоди достигають у липні — серпні.

Поширення. Шовковиця біла в дикому стані невідома. На тери­торії України, переважно в лі­состепових і степових районах, її культивують в садах і парках.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб використовують кору гілок і коренів (Cortex Mori albae), плоди (Fructus Mori albae) і листя (Folia Mori albae) шовковиці. Кору з гілок заго­товляють навесні, з коренів — во­сени (правила заготівлі і сушін­ня див. у статті Дуб звичайний). Сухої кори гілок виходить 50%. Листя (повністю развинене) зби­рають в період цвітіння рослини, розкладають тонким шаром на чистій підстилці у затінку на вільному повітрі або в приміщен­ні, що добре провітрюється, і су­шать. Сухого листя виходить 16—17%. Плоди збирають у зрілому стані й використовують свіжими, сушать, переробляють на ком­поти, варення, сиропи, желе.

Хімічний склад. Листя шовкови­ці білої містить альдегіди: гек-сен-2-аль-1, н-масляний альдегід, ізомасляний альдегід; стероїди і їхні похідні: ситостерин, ситостерилкапрат, ситостерилпальмітат; органічні кислоти: щавлеву, яб­лучну, виннокам'яну, лимонну, янтарну; флавоноїди: рутин (2—6%), кверцетрин, ізокверцетрин, в гідролізаті — кемпферол і квер­цетин; дубильні речовини, віта­мін С, каротин і ефірну олію (0,0025% ), у складі якої є а, B-гексенол, B, у-гексенол та ін. У плодах є флавоноїд морин, ві­таміни: В₁, В₂, С, РР, B-каротин; органічні кислоти: яблучна і ли­монна; ефірна олія (1%), до складу якої входять цинеол, гера­ніол, ліналілацетат, ліналоол, ли­монен, а-пінен і камфора; ви­щі жирні кислоти (26,8%): енантова, каприлова, міристинова, пальмітинова, пальмітолеїнова, метилгептадеканова, стеаринова, олеїнова, лінолева, ліноленова; до 63% ліпідів (у складі ліпідної фракції є, окрім згаданих вище, капринова, нонадеканова та пе­ларгонова жирні кислоти), цукри (до 12%), солі заліза. У корі гілок виявлено тритерпеноїди: B-амірин, ацетат B-амірину, бетулінову кислоту; флавоноїди: малберин, цикломалберин, малберохромен, цикломалберохромен, малберанол; дубильні речовини, ситостерин, азотовмісну сполуку тригонелін. Кора коренів містить бетулінову кислоту, ситостерин, токофероли, флавоноїди (малберин, цикломалберин, малберохромен, цикломалберохромен), ліпід а, р-димонтанілгліцерол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Свіжі плоди шов­ковиці посилюють кровотворення, сприяють відновленню порушено­го внаслідок шкірних захворювань обміну речовин в організмі. У нау­ковій медицині їх використовують при гіпохромній анемії, пов'я­заній з гіпоацидним гастритом, при дискінезіях жовчовивідних шляхів за гіперкінетичним типом, гострих ентероколітах, дизентеріях і дисбактеріозах. Є пози­тивний досвід лікування велики­ми кількостями свіжих плодів шовковиці хворих на міокардіострофію і пороки серця. Після курсу лікування у хворих спо­стерігалось зменшення болю і покращення роботи серця, змен­шувалась задишка, відновлюва­лась працездатність. Сік і на­стій свіжих плодів шовковиці ви­користовують як відхаркувальний і сечогінний засіб. Британський фармацевтичний кодекс 1923 року визнає сік свіжих плодів шовко­виці як відхаркувальний і легкий проносний засіб. Як ефективний антисептичний засіб при виразко­вих ураженнях ротової порожни­ни і горла використовують розве­дений водою сік або настій сві­жих плодів шовковиці (роблять полоскання). Настій листя або відвар кори коренів шовковиці вживають у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні, анальгетичні, седативні, проти­запальні та гіпоглікемічні власти­вості, і як протикашлевий засіб. У китайській народній медицині відвар кори, крім того, вжи­вають при нирковій недостатності й статевій імпотенції, а в бол­гарській народній медицині — при олігоменореї. При легких формах цукрового діабету страви перед їдою корисно посипати спорошкованим листям шовко­виці. Натомість результати експе­риментальних досліджень свід­чать про те, що лише настойка листя виявляє слабо виражену гіпоглікемічну дію, інші ж пре­парати — новогаленові і настій листя — такої дії не виявляють. Настій спорошкованої кори гілок на кукурудзяній або соняшни­ковій олії застосовують для гоєн­ня подряпин, порізів, виразок і ран.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — свіжі плоди 4—5 раз на день після їди по 200—350 г при міокардіострофії і пороках серця (курс лікування — 3—4 тижні);

настій свіжих плодів (2 столові ложки подрібненої сировини настоюють 4 години на склянці окропу, проціджують) по чвер­ті склянки 4 рази на день до їди;

відвар кори коренів (1 чайну ложку си­ровини на 500 мл окропу, доводять до кипіння і варять 10 хвилин) по півскляки 4 рази на день до їди;

настій листя (2 столові ложки сиро­вини на 400 мл окропу, настою­ють 1 годину, проціджують) по пів­склянки 4 рази на день до їди.

Зовнішньо — полоскання розведеним соком або настоєм свіжих плодів (готують, як у попередньому про­писі);

змащування подряпин, порізів, виразок і ран настоєм спорошко­ваної кори гілок на рослинній олії (готують у співвідношенні 1:30).