Шипшина травнева (Rosa majalis);
шипшина корична; шиповник коричный.

Невисокий (від 60 до 200 см заввишки) рихлий кущ родини розових. Стебла висхідні або дещо звисаючі, коричнювато-червоні, вкриті, як правило, парними, серповидно зігнутими, рідше майже прямими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків. Квітконосні пагони майже не мають колючок. Листки спіральні, непарно-перисті, з прилистками; листочки (їх 5–7) видовжено-яйце-видні або овальні, до основи клиновидно звужені, при верхівці короткозагострені, зверху сизувато-зелені, здебільшого голі, зісподу вкриті щільно притисненими волосками, по краю простозубчасті, без залозок; прилистки стерильних пагонів та туріонів вузенькі, з дещо загнутими краями, квітконосних пагонів – широкі, зісподу пухнасті, по краю війчасто-залозисті. Квітки великі (4,5–5 см в діаметрі), правильні, двостатеві, поодинокі, рідше в мало-квіткових (по 2–3, рідше більше) щитковидних суцвіттях; чашолистки довгі (до 3 см) і вузенькі, повністю позбавлені перистих додатків або лише з 2–3 коротенькими, ниткоподібними додатками, зісподу усіяні щільними короткими волосками (з домішкою дрібних залозок або без них), по краю з домішкою дуже дрібних залозок, зверху вкриті лише поодинокими волосками, або як і по спинці майже повстисті, після цвітіння спрямовані вгору і залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) – від блідо-червоних до червоних. Плід – гіпантій, кулястий, червоний або пурпурово-червоний. Цвіте у травні – червні.

Поширення. Шипшина корична росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosae), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80–100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50% . Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності – 2 роки.

Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7–8 мг %), вітаміни Bl, B2, PP, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокислоти, пектинові речовини (1,8–3,7% ), цукри (0,9–8,1% ), органічні кислоти (0,9–3,7 % ), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.

Фармакологічні властивості і використання. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і   хронічних  захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини – холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosae), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм – при неспецифічному виразковому коліті.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2–3 рази на день до їди; холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2–3 рази на день, дітям – по чверті чайної ложки 2– 3 рази на день.