Шоломниця байкальська (Scutellaria baicalensis);
шлемник байкальский

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Має коротке кореневище, яке переходить у товстий м'ясистий жовтий на зломі стрижневий корінь. Стебла чотиригранні, 15–35 (50) см заввишки, розгалужені, злегка опушені. Листки злегка шкірясті, супротивні, сидячі або короткочерешкові, ланцетні, 1,5–4 см завдовжки, загострені, по краю війчасті, зісподу з ледве помітними чорними крапчастими залозками. Квітки двостатеві, неправильні, поодинокі, пазушні, зібрані на верхівках стебел в однобокі китицеподібні суцвіття. Чашечка дзвониковидна, волосиста, двогуба; верхня губа при основі з опукло-ввігнутим поперечним придатком у вигляді гребінця. Віночок двогубий, синій; верхня губа коротша за спідню. Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Шоломниця байкальська росте в Приморському краї, в Читинській та Амурській областях на сухих відкритих, кам'янистих і щебенистих гірських схилах, рідше – на піщаних степах, по берегах річок. На території України зустрічається в колекційних насадженнях ботанічних садів.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корені шоломниці (Radix Scutel-lariae baicalensis). Заготівлю сировини проводять восени, після повного обсіменіння рослин. Викопують лише дорослі, з 5–6 стеблами рослини. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини, треба залишати не менше 2–3 рослин на кожні 10 м2 площі, а повторну заготівлю сировини на цій ділянці дозволяється проводити не раніше як через 10 років. Зібрану сировину обтрушують від землі, звільняють від стебел так, щоб їх залишки не перевищували 1 см, миють і, розстеливши тонким шаром у затінку, сушать. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, що добре провітрюється.

Хімічний склад. У корінні шоломниці є флавоноїди (байкалин, байкалеїн, вогонин), глікозид скутеларин, стероїдні сапоніни (до 7% ), дубильні речовини, ефірна олія, смоли.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати шоломниці, виготовлені з кореня рослини у вигляді спиртового екстракту, мають седативні, гіпотензивні й протисудомні властивості і не виявляють скільки-небудь вираженої токсичності. Показаннями до призначення настойки шоломниці є гіпертонічна хвороба 1 і 2-го ступенів, функціональні розлади нервової системи з підвищеною збудливістю, в тому числі при серцево-судинних неврозах. Є дані про ефективне лікування настойкою шоломниці пізніх токсикозів вагітності. У народній медицині настій коріння шоломниці дають всередину при серцебитті, міокардиті, гострому суглобовому ревматизмі, запаленні легень, коклюші та при різних кровотечах.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настойку (готують на 70% -ному спирті у співвідношенні 1:5) по 20–30 крапель 2–3 рази на день; настій (1 столову ложку сировини заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хвилин, проціджують) по 1  столовій ложці 3–4 рази на день.