Шавлія лікарська, шавлія аптечна (Salvia officinalis).
Родина губоцвітих — Labiatae. З лікувальною метою використовують її траву.

В дикому стані росте в сухих гористих місцях Західної Європи, головним чином по узбережжю Середземного моря. В нашій країні цю рослину вирощують як прянощі в садах і на городах та як медоносну рослину.

Шавлія лікарська, або аптечна, — напівкущова рослина заввишки до 75 см. Стебла в неї гіллясті, дуже облиствлені, внизу здерев'янілі, а вгорі трав'янисті, за формою чотиригранні. Листки супротивні, черешкові, довгасто-яйцевидні, завдовжки до 10 см, опушені, сірувато-зелені. Стебло й гілки закінчуються квітками, розміщеними у вигляді кілець із переривчастих вершечкових китиць. Квітки синьо-фіолетові, рідше — світло-рожеві або білі, двогубі.

Цвіте рослина в червні — липні. Збирають листя з верхівками стебел під час цвітіння рослини. Листя лікарської шавлії має сильний запах і гіркувато-пряний терпкий смак, у ньому є смола, дубильні речовини й ефірна олія. У висушеному вигляді його застосовують у косметиці й медицині.

В науковій медицині застосовують відвар листя лікарської шавлії для полоскання горла і рота (особливо при зубному болю).

В народній медицині лікарську шавлію використовують як відхаркувальний засіб; відвар, настій на вині або порошок п'ють при запаленні ниркових мисок і жовчного міхура (для більшого ефекту додають порошку полину — на 3 частини шавлії 1 частину полину).

Рекомендують цю рослину й від виснажливого потіння хворим на туберкульоз.

Як зовнішні засоби, ліки з шавлії застосовують при ранах, що гнояться (у вигляді настойки), при пліснявці в дітей (з оцтом) і при флюсі.

Способи застосування. Відвар: 20,0 — 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка: 20,0; по 20 крапель 3 рази на день.

Порошок: по 1 пучці, або по 1—-3 а 3 рази на день.

Суміш ліків від пліснявки: 1 частина оцту й 3 частини відвару шавлії; застосовувати як примочку.