Шипшина звичайна, шипшина собача (Rosa canina)
дика троянда, собача троянда.
Родина розових — Rosaceae.

З лікувальною метою використовують її плоди, квітки, листя й коріння.

Ця рослина дуже поширена в середній і південній смугах Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні та в Сибіру, Середній Азії й на Далекому Сході, а також у багатьох європейських країнах. Росте по сухих місцях, на узліссях, у розріджених лісах, між чагарниками, по краях доріг та біля огорож.

Шипшина звичайна є найпопулярнішим з усіх видів шипшини. Це висока, негуста, гілляста кущова рослина з зігнутими дугою гілками. Кора в неї зелена або червоно-бура. Шипи рідкі, біля основи дуже широкі, серповидно загнуті. Квітки рожеві або блідо- рожеві, з непарнопірчастими листками. Плоди — довгасто-овальні, гладенькі, яскраво- або світло-червоні, схожі на ягоди, з волохатим колючим насінням.

Збирають плоди шипшини звичайної, коли вони повністю дозріють, поки не настануть морози. Застосовують дуже широко—у науковій медицині, народній лікувальній практиці, кондитерському виробництві.

В шипшині, крім дубильних речовин, є й багато вітамінів (С, А, В₂, К, Р — в плодах і вітамін Е — в насінні).

Препарати з шипшини є вітамінним, сечогінним, протизапальним і таким, що регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту, засобами.

Завдяки тому, що в шипшині багато цінних речовин, особливо вітамінів, її широко застосовують у науковій медицині, з неї виробляють екстракти, сиропи й таблетки.

У кондитерському виробництві шипшину застосовують для виготовлення драже й цукерок.

У науковій медицині дуже популярний особливий препарат, який призначають при запаленні печінки й жовчного міхура,— холосас.

У народній лікувальній практиці дуже широко вживають відвари, чай і навіть кисіль із шипшини при різних захворюваннях: скарлатині, тифі, запаленні нирок, хворобах шлунка й кишок, при хворобі печінки, туберкульозі легень і при інших хворобах — як лікувальний засіб, у якому багато вітамінів.

Лікувальне застосування препаратів з шипшини дає особливий ефект при хворобах сечового міхура й нирок (при каменях і піску) як засіб, що знеболює й прискорює процес розсмоктування каменів. Для цього рекомендується вживати саму тільки шкірочку з плодів, висушену й настояну.

Крім плодів шипшини, вживають і квітки її — для примочки при хворобах очей (100,0 квіток на 1 склянку води, варити протягом тривалого часу).

В усіх вищезазначених випадках вживають легкий відвар шипшини, який готують так: плоди шипшини подрібнюють у ступці, заливають киплячою водою з розрахунку 5,0, або 1 чайна ложечка, на 1/2 склянки води; кип'ятити 7—10 хвилин. Після того як відвар вихолоне, його проціджують, а потім п'ють по 1/2 склянки або по повній склянці 2 рази на день перед їдою.

Дітям треба давати по 1/4 або по ¹/₂ склянки відвару за 1 раз. Щоб відвар був смачніший дітям, його треба підсолоджувати сиропом або цукром.

Способи застосування. Відвар плодів з насіннячком: 40-50 плодів шипшини на 1 л окропу; вживати по ¹/₂ склянки 3 рази на день.

Листя заварюють як чай, і п'ють, не дозуючи.

Коріння: 2 столові ложки на 1 склянку окропу; вживати по 1 склянці 3 рази на день.

Лікер із шипшини: 1 склянку подрібнених плодів змішати з 1¹/₂ склянки цукру, залити 3 склянками горілки й поставити на 5 днів на сонце; потім додати 2 склянки горілки й поставити ще на 5 днів; тепер треба процідити й видавити; вживати після їди по 15—20 г.