Шипшина французька, або гальська (Rosa gallica).
Родина розових — Rosaceae.

З лікувальною метою використовують її квітки й плоди.

Поширена на півдні Європейської частини Радянського Союзу, в Криму й на Кавказі; завезли її з Франції (тому й називається так). Росте в розріджених листяних лісах, між чагарниками, на узліссях, по краях доріг і на відкритих схилах.

Французька, або гальська, шипшина — карликова кущова рослина 50 см заввишки, яка своїм зростом дуже відрізняється від звичайної шипшини (Rosa canina), хоч у простонародді її називають шипшиною.

Ця рослина має підземне стебло, від якого відходять прямостоячі квітконосні стебла зеленаво-бурого кольору, з багатьма дрібними, бурими, загнутими донизу, як кігті, шипами. Листки завдовжки 4,5—12,5 см, на верхніх гілках їх по 3, а на нижніх — по 5—7. Квітки дуже великі, одиночні, темно-червоні або рожеві (з жовтими нігтиками), віночок до 4,6 см у поперечнику. Плоди — несправжні, кулясті, червоні, тверді, з опадною чашечкою ягоди.

Як і в звичайної шипшини, в плодах і корінні цього виду багато дубильних речовин, і ліки з рослини можна застосовувати як в'яжучий засіб не тільки при простих проносах, а й при дизентерії.

Рекомендується користуватися краще шипшиною, яку вирощують, так званою лікарською трояндою. З її пелюсток і плодів на півдні готують варення й цукати (обцукрені плоди, які замінюють собою цукерки), а в промисловості готують трояндовий мед. Пелюстки з квіток цієї шипшини вживають від кашлю.

Спосіб застосування. Легкий відвар: 1,0-3,0, або 1 пучка, плодів (і квіток), потовчених на порошок, на 1 склянку гарячої води; вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день.