Шоломниця байкальська (Scutellaria baicalensis).
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують кореневище цієї рослини.

Поширена в Східному Сибіру, біля озера Байкал (тому й називається так), а ще в Монголії, Китаї, Маньчжурії та в Японії. Росте на сухих кам'янистих або глинястих схилах, серед суходільної трав'янистої рослинності.

Шоломниця байкальська — багаторічна рослина. Кореневище в неї довге, товсте, м'ясисте, округлої форми, покрите неправильними борозенками; смак його терпкий, гіркуватий. Стебла прямі або висхідні, заввишки до 50 см, від основи гіллясті, злегка опушені. Листки цілокраї, ланцетовидні, гострокінцеві, по краю війчасті, сидячі або короткочерешкові, парні. На нижній поверхні листків є чорні крапкові залозки. Квітки сині, з волохатими чашечками, зібрані в однобоку китицю. Плоди — дрібні, чорні, плоскі, округлі горішки з дрібними шипиками.

Хімічні властивості байкальської шоломниці ще мало вивчено. Препарати з кореневища цієї рослини мають властивість заспокоювати нервову систему й знижувати кров'яний тиск, тому їх застосовують для лікування міокардиту (запалення серцевого м'яза), при частих серцебиттях і підвищеному тиску крові.

Спосіб застосування. Настойка: 25,0; по 25 крапель 3 рази на день за півгодини до їди.

Є й інший вид шоломниці — шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata). Це також лікарська рослина, поширена в Радянському Союзі майже повсюди. Препарати з неї застосовують у народній лікувальній практиці при кровотечах.