Тирлич ваточниковидний (Gentiana asclepiadea);
горечавка ластовневая

Багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебло пря­мостояче, просте, 30—60 см зав­вишки, густо улистнене. Листки супротивні, яйцевидні або серце­видно-ланцетні, цілокраї, 5—8 см завдовжки і 3—5 см завширшки, з 5 (7) виразними поздовжніми жилками, на верхівці довгозагострені; нижні листки коротко-черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки правильні, двостатеві, одиничні або по 2—3 в пазухах верхніх листків; чашечка дзвониковидна, майже в 3 рази коротша за віно­чок, з вузьколанцетними або лі­нійними зубцями; віночок дзвониковидний, синій з темнішими пля­мочками, до основи звужений, 35—50 мм завдовжки, з п'ятило­патевим відгином (лопаті трикутно-яйцевидно-ланцетні, загостре­ні). Плід — видовжена коробочка. Цвіте у серпні — вересні.

Поширення. Тирлич ваточниковидний росте в Карпатах і зрідка на Розточчі-Опіллі на луках, уз­ліссях, у лісах та серед чагарни­ків.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують коріння тирличу (Radix Gentianae), яке заготовляють рано на­весні або восени, викопуючи рос­лини віком не менше як 4 роки (на плантаціях коріння тирличу викопують на п'ятому або шосто­му році культури). З зібраної си­ровини обтрушують землю, звіль­няють її від стебел, миють у хо­лодній воді, ріжуть на куски зав­довжки 15 см, при необхідності розщеплюють навпіл і сушать на сонці, а при несприятливих погодних умовах — у теплому при­міщенні або в сушарці при темпе­ратурі 50—60°. Сушити сировину треба якомога швидше, бо при по­вільному сушінні (ферментації) відбувається трансформація гір­ких глікозидів, і сировина втра­чає свої лікувальні властивості. Готову сировину зберігають у су­хих прохолодних приміщеннях з доброю вентиляцією. Строк при­датності — 5 років.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопік­рин, амарогентин), жовтий барв­ник гентизин, алкалоїди, трисаха­рид генціанозу, дисахарид генці­обіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбіно­ву кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати тирличу ваточниковидного поліпшують функціо­нальну діяльність травних орга­нів (збуджують апетит, стимулю­ють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику трав­ного каналу), мають протизапаль­ні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосаrа canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну вла­стивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є за­стосування тирличу ваточниковидного при порушеннях травлення, що супро­водяться відсутністю апетиту, ахі­лією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич ваточниковидний є ефектив­ним загальнозміцнювальним засо­бом для реконвалесцентних хво­рих. У народній медицині тирлич ваточниковидний вживають для загального зміцнення організму, стимулюван­ня діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недо­статньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походжен­ня, хворобах селезінки, жовтяни­ці, печії, відригуванні й катарі шлунка, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарозни­жувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич ваточниковидний застосову­ють у комбінації з іншими лікар­ськими рослинами, що поліпшу­ють травлення. При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смер­дючому потінні ніг, сприяють за­гоюванню гнійних ран.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар коріння (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 30—40 хвилин до їди;

настій коріння (половину чайної ложки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день за 30—60 хвилин до їди;

3 чай­ні ложки суміші (порівну) коріння тирличу ваточниковидного, трави деревію зви­чайного і золототисячника малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хвилин і одержаний від­вар випивають протягом дня при від­сутності апетиту, при хлорозі, гастри­ті, ахілії шлунка, спастичному коліті та діареї;

столову ложку суміші ко­ріння тирличу ваточниковидного, трави звіробою звичайного, грициків звичайних та пер­стачу гусячого, взятих у співвідношен­ні 1:1:3:3, настоюють 20 хвилин на 250 мл окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при нецукровому діабеті.

Зовнішньо — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попе­редньому прописі) або посипають по­рошком з коріння тирличу ваточниковидного, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарсько);

ножні ванни у га­рячому відварі (5 столових ложок су­міші коріння тирличу ваточниковидного і кори дуба звичайного, взятих у співвідно­шенні 1:3, на 1 л окропу) приймають щодня перед сном при смердючому потінні ніг.

Треба пам'ятати, що ве­ликі дози тирличу ваточниковидного можуть спричинювати блювання і погіршання діяльності травних органів.

В аналогічних випадках використовують і настій сушеної трави тирличу ваточниковидного (1 столову ложку си­ровини настоюють 2 години в 500 мл окропу і п'ють по півсклян­ки 4 рази на день до їди). Крім того, настій сушеної трави тирли­чу ваточниковидного дають усе­редину при запаленні й піску в нирках і сечовому міхурі, при мізерних і болісних місячних, істерії, кашлі, загальній слабості, запамороченні, туберкульозі, кро­вохарканні, геморої, золотусі й подагрі та як засіб, що сприяє збільшенню молока у жінок, які годують груддю. У вигляді при­мочок настій трави застосовують для лікування ран, опіків і гнояків. Для лікування ран і гнояків ви­користовують і настойку (1 части­на свіжої трави на 10 частин міц­ної горілки).