Тирлич хрещатий (Gentiana cruciata);
лихоманник; горечавка крестовидная

Багаторічна трав'яниста рослина родини тирличевих. Стебла пря­мостоячі або висхідні, прості, голі, 40—60 см заввишки. Листки супротивні, видовжено-ланцетні, тупуваті, цілокраї, до 10 см зав­довжки, з трьома, рідше п'ятьма поздовжніми жилками, зрослі сво­їми основами в піхви; нижчі листки зібрані розеткою. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в па­зушні і верхівкові кільця, дуже рідко — одиничні; чашечка короткояйцевидна, не довша за тре­тину довжини віночка, плівчаста, з чотирма лінійно-ланцетними частками, з яких 2 супротивні довші за інші; віночок булавовидно-дзвониковидний, з велики­ми симетричними складками, 20—25 мм завдовжки, зовні бруднува­то-блакитний   або сіро-зелений, усередині — блакитний, з 4 яйце­видними частками, у виїмках між якими розвинені 4 дрібненькі лан­цетні лопаті. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Тирлич хрещатий росте у південній частині лісових районів, у Лісостепу і в Криму на сухих луках і схилах, серед ча­гарників та по узліссях.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують коріння (див. статтю Тирлич жов­тий) і траву тирличу хрещатого. Траву заготовляють в період цві­тіння рослини, зрізуючи облистнені верхівки стебел, і використо­вують свіжою або зв'язують у не­великі (по 8—10 рослин) пучки і сушать, розвісивши на вірьовках у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному примі­щенні.  Сухого коріння виходить 20%, сухої трави — 22—23%.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння тирличу містить гіркі глікозиди (генціопік­рин, амарогентин), жовтий барв­ник гентизин, алкалоїди, трисаха­рид генціанозу, дисахарид генці­обіозу, жирну олію, смолисті й пектинові речовини та аскорбіно­ву кислоту.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати тирличу хрещатого поліпшують функціо­нальну діяльність травних орга­нів (збуджують апетит, стимулю­ють секрецію шлункових залоз, дещо посилюють моторику трав­ного каналу), мають протизапаль­ні й антисептичні властивості, виявляють глистогінну дію на Тохосаrа canis. Еспериментальними дослідженнями встановлено й жовчогінну та жовчотворну вла­стивості препаратів тирличу, їхню здатність підсилювати скорочення серця. Особливо ефективним є за­стосування тирличу хрещатого при порушеннях травлення, що супро­водяться відсутністю апетиту, ахі­лією й диспепсичними явищами, та при анемії й золотусі. Крім того, тирлич хрещатий є ефектив­ним загальнозміцнювальним засо­бом для реконвалесцентних хво­рих. У народній медицині тирлич хрещатий вживають для загального зміцнення організму, стимулюван­ня діяльності печінки і жовчного міхура, при блідій немочі у недо­статньо розвинених дівчат, при цинзі й артриті різного походжен­ня, хворобах селезінки, жовтяни­ці, печії, відригуванні й катарі шлунка, від метеоризму, дизентерії та запорів і як жарозни­жувальний засіб при простудних захворюваннях органів дихання та як засіб, що сприяє довголіттю. Часто тирлич хрещатий застосову­ють у комбінації з іншими лікар­ськими рослинами, що поліпшу­ють травлення. При зовнішньому застосуванні препарати тирличу є ефективним засобом при смер­дючому потінні ніг, сприяють за­гоюванню гнійних ран.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар коріння (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 30—40 хвилин до їди;

настій коріння (половину чайної ложки сировини настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип'яченої води, проціджують) по півсклянки 3—4 рази на день за 30—60 хвилин до їди;

3 чай­ні ложки суміші (порівну) коріння тирличу хрещатого, трави деревію зви­чайного і золототисячника малого заливають 3 склянками холодної води, кип'ятять 10 хвилин і одержаний від­вар випивають протягом дня при від­сутності апетиту, при хлорозі, гастри­ті, ахілії шлунка, спастичному коліті та діареї;

столову ложку суміші ко­ріння тирличу хрещатого, трави звіробою звичайного, грициків звичайних та пер­стачу гусячого, взятих у співвідношен­ні 1:1:3:3, настоюють 20 хвилин на 250 мл окропу і п'ють по 2—3 склянки на день при нецукровому діабеті.

Зовнішньо — гнійні рани обмивають відваром коріння (готують, як у попе­редньому прописі) або посипають по­рошком з коріння тирличу хрещатого, змішаним порівну з порошком квіток ромашки лікарсько);

ножні ванни у га­рячому відварі (5 столових ложок су­міші коріння тирличу хрещатого і кори дуба звичайного, взятих у співвідно­шенні 1:3, на 1 л окропу) приймають щодня перед сном при смердючому потінні ніг.

Треба пам'ятати, що ве­ликі дози тирличу хрещатого можуть спричинювати блювання і погіршання діяльності травних органів.

В аналогічних ви­падках використовують і настій сушеної трави тирличу хрещатого (1 столову ложку сировини на­стоюють 2 години в 500 мл окропу і п'ють по півсклянки 4 рази на день до їди). Крім того, настій сушеної трави тирличу хрещатого дають усередину при запаленні й піску в нирках і сечовому мі­хурі, при мізерних і болісних мі­сячних, істерії, кашлі, загальній слабості, запамороченні, туберку­льозі, кровохарканні, геморої, зо­лотусі й подагрі та як засіб, що сприяє збільшенню молока у жі­нок, які годують груддю. У вигляді примочок настій трави застосо­вують для лікування ран, опіків і гнояків. Для лікування ран і гно­яків використовують і настойку (1 частина свіжої трави на 10 час­тин міцної горілки). Використовують тирлич хрещатий і в гомеопатії.