Троянда дамаська (Rosa damascena);
роза дамасская

Кущова, 1,5—2 м заввишки, росли­на родини розових. Стебла прямо­стоячі або трохи відхилені, розга­лужені, густо вкриті однаковими міцними прямими сплющеними червонуватими шипами. Листки чергові, 12—15 см завдовжки, не­парноперисті; листочки (їх 3—5, рідше 7) яйцевидно-ланцетовидні, зарубчасто-пилчасті, зверху бли­скучі, зісподу — опушені, тупува­ті, до 4 см завдовжки. Квітки махрові, дуже запашні, у щитко­видному або щитковидно-воло­тистому суцвітті; пелюстки чис­ленні (до 30), широкооберненояйцевидні, на верхівці з негли­бокою виїмкою, до основи зву­жені в короткий нігтик, рожеві, або блідо-червоні. Чашолистки (їх 5) виразноперисті, після цві­тіння відхилені донизу. Плід — гіпантій, овальний або грушовид­ний, червоний. Цвіте у червні.

Поширення. В дикому стані троян­да дамаська не зустрічається. Як ефіроолійну рослину її вирощу­ють у Кримській, Запорізькій та Одеській областях. Багато форм використовують у декоративному садівництві по всій території Ук­раїни.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують пе­люстки троянди (Flores Rosae). Збирають їх за сухої погоди і як зійде роса. Робити це треба яко­мога швидше, оскільки пелюстки, зібрані в полуденні години, міс­тять ефірної олії на 20—30% мен­ше, ніж зібрані зранку. Сушать сировину в затінку на вільному повітрі або в провітрюваному сухому приміщенні. Сухих пелю­сток виходить 12—13%. Готову сировину зберігають у добре і щільно закритих банках чи бля­шанках. Свіжі пелюстки викори­стовують як сировину для добу­вання трояндової олії (Oleum Rosae).

Хімічний склад. Пелюстки троян­ди містять ефірну олію (0,02— 0,04%), дубильні, гіркі й смолисті речовини, барвник цианін та інші сполуки. Головними компонента­ми ефірної олії є гераніол (50—60%), цитронелол (до 22,6%), нерол, евгенол, фенілетиловий спирт, цитраль, ноніловий, корич­ний та інші альдегіди і стеароптен.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Трояндова олія має спазмолітичні, протизапальні, протиалергічні, жовчогінні й жовчотворні властивості, розширює судини, покращує роботу серця, діє заспокійливо, а при зовніш­ньому застосуванні виявляє анти­мікробну й знеболюючу дію. Бол­гарський препарат розанол (желатинові капсули, що містять по 34,4 мг трояндової олії) пока­заний при жовчнокам'яній хворо­бі, дискінезіях жовчних шляхів після видалення жовчного міхура і при нирковокам'яній хворобі. Ефективним виявився препарат і при бронхіальній астмі. При тяж­ких ураженнях паренхіматозних органів, гострих запальних про­цесах у жовчовивідних і сечови­відних шляхах приймати розанол протипоказано. Як зовнішній засіб трояндову олію використовують для лікування гінгівітів (змащу­ють ясна). Трояндова вода (Aqua Rosae), яку одержують при дисти­ляції трояндової олії, має вира­жені антисептичні властивості й застосовується при кон'юнкти­вітах, блефаритах, гінгівітах і ге­морагічних формах пародонтозу. Настій пелюсток заслуговує на увагу як засіб, що має послаб­люючі, кровоспинні, протизапаль­ні, протиалергічні, заспокійливі та глистогінні властивості. Всере­дину його вживають як ніжне по­слаблююче, придатне навіть для вагітних і тяжких хворих, при нервових захворюваннях, крово­харканні, полінозі (сінна гарячка) та ентеробіозі. В суміші з іншими лікарськими рослинами троянду дамаську застосовують при меди­каментозних дерматитах (див. статтю Самосил білоповстистий). Зовнішньо настій пелюсток вико­ристовують у вигляді примочок і полоскань при запаленнях повік, гінгівітах тощо.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — розанол (Rosanol) приймають по 2—3 капсули 3 рази на день протягом 3—4 тижнів;

настій пелюсток (2—3 столових ложки си­ровини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки (дітям — по чверті склянки) 4 рази на день до їди.

Зовнішньо — обмивання, примочки і полоскання настоєм (готують, як у попередньому прописі); інгаляції з пе­люсток (освіжають шкіру обличчя): на дно друшляка, вміщеного в посу­дину з киплячою водою, кладуть шар пелюсток троянди і тримають обличчя над парою 15 хвилин.