Татарник звичайний (Onopordum acanthium);
татарник колючий, чортополох; татарник обыкновенный

Дворічна колюча трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, 50–200 см заввишки, павутинисто-шерстисте, розгалужене, з 2–3 широкими (до 1,5 см завширшки) колючозубчастими крилами. Листки з обох боків сіропавутинисті, рідше – майже голі, великі, 12– 30 (45) см завдовжки, до верхівки стебла поступово зменшуються в розмірі; прикореневі листки короткочерешкові, перистонадрізані або перисторозсічені, з колючозубчастими частками; стеблові – чергові, сидячі, часто надрізані, з колючими лопатями; колючки та зубці листків міцні, жовті. Квітки двостатеві, у великих (2–3 см завширшки), одиничних кошиках; віночок зрослопелюстковим, правильний, трубчастий, пурпуровий, з 5 зубчиками на верхівці. Обгортка черепичаста, павутиниста; її листочки яйцевидні або видовженояйцевидні, витягнуті в міцну зеленувату колючку. Плід – сім'янка. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Татарник звичайний росте по всій території України на полях і засмічених місцях, уздовж шляхів, біля жител.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квіткові кошики (Flores Onopordonis acanthii) або всю надземну частину рослини без нижньої, грубої частини стебла (Неrbа Onopordonis acanthii). Зібрану в період цвітіння рослини сировину використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках паперу чи на іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя татарника містить алкалоїди (0,05 % ), сапоніни, гіркий сесквітерпеновий лактон аркціопікрин, вітамін С (47,4– 93,2 мг % ), вітамін К,, цукри (1,58 % ), смоли (1,6 % ), дубильні та інші речовини. У квіткових кошиках є сапоніни, інулін, барвник, вітамін С та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати татарника колючого виявляють сечогінну, в'яжучу, дермотонічну, кровоспинну й антимікробну дію, тонізують серцеву діяльність, збільшують силу серцевих скорочень, звужують периферичні кровоносні судини, підвищують артеріальний тиск, стимулюють секрецію травних залоз, збуджують (у малих дозах) або пригнічують (у великих дозах) центральну нервову систему. В експериментах встановлено, що препарати татарника малотоксичні й навіть при тривалому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. Усередину препарати татарника дають при запальних захворюваннях сечового міхура, подагрі, ревматизмі й слабості серця, від набряків, стійкого спастичного кашлю і астми, як протисудомний засіб при правці, у випадку простудних захворювань, при злоякісних пухлинах, зокрема при раку матки, для профілактики метастазів після видалення злоякісних пухлин, як «кровоочисний» засіб та як засіб, що усуває пригнічений стан хворого й надає йому бадьорості. Широко використовують татарник і як зовнішній засіб. Свіжим соком рослин лікують (1 раз на день змащують уражені ділянки тіла) рак шкіри, гноячкові висипи при імпетиго, фурункули, гнійні рани, інфекційні тріщини куточків рота, лишаї, зокрема вовчий лишай, та коросту. Настоєм трави 2–3 рази на день полощуть рот при афтозі, лікують інфекційні тріщини куточків рота (змащують 2–3 рази на день), роблять обмивання, примочки і компреси при гнійних ранах, фурункулах і набряках запального походження. Настій квіткових кошиків використовують для примочок при захворюваннях очей. Настойку із свіжої трави татарника застосовують у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – 2 столові ложки подрібненої трави варять 10 хвилин у 500 мл води, охолоджують, проціджують і одержаний настій випивають за день кількома рівними порціями; 3 подрібнені квіткові кошики настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують і вживають по чверті склянки 4 рази на день до їди; порошок з листя (без колючок) по 1 чайній ложці 3 рази на день, запиваючи водою; сік із свіжого листя по 1 чайній ложці 3 рази на день.

Зовнішньо – компреси, примочки і обмивання настоєм (20 г сировини на 200 мл окропу); змащування свіжим соком.