Татарник колючий, або звичайний (Onopordon аcanthium),
будяк, будяк волохатий, чортополох, будяк-дід.
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують його листя.

Як бур'ян росте іноді в посівах, на вигонах, поблизу доріг та урвищ, на пустирях і схилах. Поширений усюди в теплій і помірній смугах Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, в Білорусії й Татарській APCP.

Татарник колючий, або будяк — дворічна рослина. Стебло в нього велике, до 2 м заввишки, пряме, просте або вгорі гіллясте, з двома-трьома широкими, колючо-зубчастими крилами. Листки довгасті, колючо-зубчасті; нижні — звужені при основі, пірчасто-лопатеві, загострені, а верхні — сидячі, цілісні, подвійно- зубчасті. Вся рослина білуватопавутиниста. Квітки світло-пурпурові, трубчасті, зібрані в велике суцвіття — кошики (головку) завширшки близько 5 см. Кошики містяться на кінцях стебла й гілок, одиночні. Листочки-обгортки гострошорсткі, шиловидні, колючі. Плід — сім'янка з удвоє більшим за неї саму чубком.

Цвіте колючий татарник з червня до вересня. Рослина має гіркий смак. Збирають лише листя під час цвітіння рослини.

У народній медицині застосовують відвар і порошок із колючого татарника при ревматизмі та як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура. Ця рослина виявляє й протисудомну та заспокійливу дію.

Зовнішньо ліки з колючого татарника застосовують від гнійних ран. Усередину вживають відвар і порошок з листя (колючки видаляють).

Способи застосування. Відвар листя: 20,0-200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день; при хворобах сечового міхура — по 1 склянці. Відвар можна застосовувати й зовнішньо.

Порошок з листя (без колючок): по 1 чайній ложечці З рази на день, запиваючи водою.