Тирлич жовтий (Gentiana lutea).
Родина тирличевих — Gentianaceae.

З лікувальною метою використовують корінь рослини.

Росте на Карпатах, у гірських областях Південної Європи й Малої Азії.

Тирлич жовтий - багаторічна рослина. Підземна частина його складається з короткого багатоголового кореневища й кількох великих, завдовжки до 60 см, бокових коренів, що відходять від нього. За перші 2-3 роки рослина утворює лише прикореневу розетку листків. Листки ці широкі, еліптичні, голі, цілокраї й дуже великі.

На 3-4-й рік зростання рослини, коли вона вже починає цвісти, у неї виростає одне або кілька високих, до 1,5 м заввишки, порожнистих (дудчастих) гіллястих стебел з супротивними листками, що напівобіймають стебло. З середини стебла в пазухах листків розміщені великі яскраво-жовті квітки з колосовидним віночком (5-6 пелюсток). Плоди — коробочки, які розтріскуються надвоє. Насіння дрібне, крилате, у вигляді світло-коричневих, довгастих або округлих пластинок.

Як рослину, введену до Державної фармакопеї СРСР, жовтий тирлич вирощують, хоч і небагато, в нашій країні (в Битці під Москвою).

Коріння жовтого тирличу, яке збирають восени, треба швидко сушити при високій температурі (50-60), щоб не допустити до бродіння. Коріння має слабкий, ароматичний, медовий запах і дуже гіркий смак.

У науковій медицині жовтий тирлич застосовують завдяки тому, що в ньому є гірка речовина, що збуджує апетит 1 поліпшує травлення. Для загального зміцнення організму ця рослина є кращим засобом, аніж золототисячник.

У народній медицині жовтий тирлич вживають при різних хворобах шлунка; допомагає він і при хворобах селезінки й печінки, при золотусі, жовтяниці, кашлі й гарячці, при дизентерії й цинзі.

Способи застосування. Відвар 20,0-200,0; або 1 частина трави на 10 частин окропу; вживати по столовій ложці 3 рази на день за півгодини до їди.

Настойка на спирті: 20,0; по 20-30 крапель.

Настойка на горілці: взяти 50,0 трави на 1/₂ л горілки, настоювати 8 днів; вживати по 30—40 крапель на 6 ложок води 3 рази на день.