Верба козяча (Salix саргеа);
бредина, корятник; родина Вербових (Salicaceae);
ива козья

Козяча верба — найзвичайнісінька рослина середньої смуги Росії. Вона часто росте окремими кущами у перелісках, світлих місцях у мішаних лісах, серед чагарників. Раніше кору цього деревця, завдяки високому вмісту дубильних речовин — танінів, використовували для дубіння шкіри. Для цього її «дерли», звідси й походить народна назва «корятник».

На відміну від інших рослин цього роду, козяча верба — високий кущ чи невелике деревце, заввишки 5-8 м. Рослина дводомна, одні особини з чоловічими, інші - з жіночими квітками. Гілки цієї верби товсті, розлогі, бурі, з великими голими бруньками. Деревина під корою червонувата, потім бурувата. Листки чергові, цілісні, зазвичай округлі, рідше

довгасто-ланцетні. Зверху вони голі, а зісподу — сірувато-опушені, з 6-9 парами дуже виступаючих бокових жилок. Квітки одностатеві, зібрані у товсті сережки. Чоловічі суцвіття яйцеподібні, сидячі, довжиною до 6 см, жіночі — циліндричні, довжиною до 10 см, на ніжках. Цвітуть у квітні-травні, до розпускання листків. Плід — коробочка. Козяча верба швидко освоює пустки, вирубки, частіше росте по вологих місцях — цю властивість часто використовують у фітомеліорації. В Україні зростає по всій території, хоча частіше зустрічається на півночі, у лісах, на узліссях, серед чагарників, по берегах рік.

Препарати, приготовані з кори верби, застосовують тільки у народній медицині. З лікарською метою збирають кору з 3-4-річних гілок. Сушать її на відкритому повітрі під укриттям чи на провітрюваних горищах.

Сировина містить 12-14% дубильних речовин, флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5-3%).

Препарати кори мають широкий спектр терапевтичних властивостей: анальгетичні (знеболювальні), заспокійливі (седативні), протизапальні, жарознижувальні, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, в'яжучі та ранозагоювальні.

Народні лікарі рекомендують пити відвар кори при головних болях, невралгії, неврозах, ревматизмі, подагрі, застуді, нетравленні шлунка, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, жовтяниці (гепатиті), хворобах нирок й селезінки, особливо у тих випадках, коли ці органи не можуть впоратися з виведенням з організму токсичних речовин. Відвари допомагають при проносах, запаленні сечовивідних шляхів, деяких гінекологічних хворобах, інфекційних захворюваннях та кровотечах різного походження. Їх також застосовують для вигнання гельмінтів.

Відварами кори полощуть ротову порожнину й горло при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, ангінах, інших запальних процесах. Їх також використовують для обмивання ран та виразок. При гіпергідрозі (пітливості ніг), флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких захворювань корисні ножні ванни з настоєм кори.

Верба козяча — один з найкращих ранньовесняних медоносів. Медова продуктивність її достатньо висока — до 150 кг меду з 1 гектара. Мед світлий, ніжний на смак, один з найбільш ранніх, так званий травневий мед. Бджоли збирають з рослини також велику кількість білкового корму — перги.

Відвар кори. 15 г сировини на 200 мл окропу. Відварюють 15-20 хв., охолоджують, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці тричі на день.

Настій кори. 1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу. Настоюють до охолодження, проціджують. Приймають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день.

Порошок кори. По 0,5-1 г па ніч.

Настій кори (зовнішнє). 1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 год., проціджують. При гіпергідрозі (пітливості ніг).

Відвар кори (зовнішнє). 15 г сировини на 200 мл окропу. Відварюють 15-20 хв., охолоджують, проціджують. Використовують для полоскання ротової порожнини.