Веснівка дволиста (Maianthemum bifolium);
заяча кров, заячі вушка, заяча сіль, заячий цвіт, зимовик, ландиш мишиний; родина Лілійних (Liliaceae);
майник двулистный

У другій половині травня у хвойних, мішаних і, рідше, широколистяних лісах з'являється невисока, тендітна, дуже цікава рослина, така собі конвалія в мініатюрі. Придивившись до неї ближче, побачимо, що і листки не зовсім такі, і квіти дрібніші, та й розташовані вони дещо по-іншому, ніж у конвалії. Це веснівка дволиста, трав'яниста багаторічна кореневищна рослина, справді близький родич конвалії. Висота її (разом з квітконосом) 10-25 см. Кореневище повзуче, листки — серцеподібно-яйцеподібні. На вегетативних пагонах листки розташовані по 1, а на квітконосах — по 2 (рідко по 3). Звідси й походить видовий епітет — дволиста. Квітки дрібні, білі, діаметром близько 5 мм, дзвоникоподібні. Цвітуть з другої половини травня до першої декади червня. Плід — червона ягода. Поширена веснівка у лісовій зоні від західних кордонів Росії до Камчатки. Добре відома у Східному Сибіру, де місцеве населення збирає її як лікарську рослину. Зростає по всій території України.

Заготовляють надземну частину рослини у період цвітіння. Зібрану сировину швидко сушать у теплих провітрюваних приміщеннях чи на відкритому повітрі у затінку. Інколи збирають плоди і виконують кореневища. Плоди і кореневища сушать у загальноприйнятий спосіб.

У траві, кореневищах і ягодах веснівки містяться серцеві глікозиди, подібні до глікозидів конвалії і наперстянки, сапоніни, складні ефіри, органічні кислоти й аскорбінова кислота (вітамін С).

Відвари трави і водні настої з неї народні цілителі застосовують для лікування водянки, серцево-судинних захворювань, хвороб нирок, а також як жарознижувальний засіб при застуді. Зовнішньо препарати рослини призначають при абсцесах і забитих місцях. Для лікування забитих місць краще використовувати свіжі потовчені листки. Дозування відварів і настоїв таке ж, як і в конвалії.

Ягоди веснівки застосовують рідко, оскільки вони викликають у людини сильне серцебиття і задишку. Проте птахи, зокрема рябчики, без усякої шкоди для себе охоче їх поїдають і поширюють насіння.