Волошка синя (Centaurea cyanus);
родина Айстрових (Asteraceae), або Складноцвітих (Compositae);
василёк синий

Природа часто підказує нам вишукані поєднання кольорів. Йдучи повз житнє чи пшеничне поле, можна побачити яскраво-сині острівці серед моря золотого колосся. Надзвичайна краса!

Це волошка синя, одно- чи дворічна рослина заввишки 25-60 см. Корінь тонкий, стрижневий, листки лінійно-ланцетні, з павутинним опушенням. Квітки зібрані у кошики,

крайні квітки у суцвітті лійкоподібні, серединні — трубчасті. Цвітуть у липні-вересні. Через деякий час після зацвітання квітки з країв рожевіють, а потім біліють — розкладаються антоціанові пігменти, які й надають дивовижного забарвлення квітам рослини. На хлібному полі волошка небажаний гість — бур'ян. Крім посівів, вона зростає на суходільних луках, трав'янистих та забур'янених місцях майже по всій середній смузі Росії та повсюдно в Україні.

Для приготування лікарських препаратів збирають тільки крайні квітки рослини у період повного цвітіння. Сушать швидко, у теплих, добре провітрюваних приміщеннях (при повільному сушінні пелюстки втрачають колір і стають непридатними для використання).

Квітки волошки містять багатий набір хімічних речовин: глікозиди, алкалоїди, барвники —  антоціани,  вітамін  С (аскорбінову кислоту), каротин (провітамін А) та багато інших складних органічних сполук.

Рослина відома з сивої давнини. Не тільки через ніжну красу, а й завдяки своїм лікарським властивостям. Згідно з переказами, волошку застосовував легендарний цілитель кентавр Хірон. Відома вона була і видатному лікареві Сходу Авіценні. Її квітки входять до складу сечогінних зборів, особливо ефективних при набряках ниркового та серцевого походження, використовують їх як дезінфікуючий, протизапальний та легкий жовчогінний засіб, а також для зняття спазмів гладких м'язів при захворюваннях печінки (печінкова коліка).

У народній медицині застосовують відвар квіток волошки (інколи у суміші з іншими цілющими рослинами) при різних запальних захворюваннях очей, наприклад, кон'юнктивітах, блефаритах, а також при зоровій втомлюваності та ослабленні зору. Примочки з відвару використовують при фурункульозі, екземі, трофічних виразках, гніздовому облисінні. Настої квіток волошки добре діють при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів, їх вживають як жарознижувальний засіб при застуді. Настоєм миють голову для стимуляції росту волосся і лікування лупи, ним протирають шкіру обличчя при надмірній її жирності.

Відвари і настої квіток рослини внутрішньо потрібно застосовувати з обережністю, оскільки вони мають токсичні властивості. Будь-яке застосування її препаратів протипоказане при вагітності.

Корисність рослини не обмежується її лікарським значенням. Волошка синя — чудовий медонос. Бджоли активно відвідують її квіти для збирання нектару і пилку. Медова продуктивність рослини становить 30-40 кг з 1 гектара. Волошковий мед зеленкувато-жовтий, густий, з приємним мигдальним запахом і оригінальним гіркуватим присмаком.

За старих часів з волошки отримували чудову синю фарбу, яка нагадувала ультрамарин. Для цього брали серединні квітки, у мармуровій ступці з них макогоном вичавлювали сік, додавали галун — і фарба була готовою до вживання. З крайніх квіток робили блідо-блакитну фарбу.

Настій пелюсток. 1 столова ложка пелюсток на склянку окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. Приймають по 1 столовій ложці З рази на день.

Настій пелюсток (зовнішнє). 1 столова ложка на склянку окропу. Настоюють 10 хв., проціджують. Для примочок при захворюваннях очей.