Валеріана російська (Valeriana rossica);
валериана русская

Багаторічна трав'яниста рослина родини валеріанових. Має пряме, вертикальне, рідше косе кореневище без пагонів. Стебло пряме, борозенчасте, голе, при основі шерстисте, 70–160 см заввишки. Листки непарноперисті, супротивні, зісподу голі або з дуже короткими рідкими щетиновидними шипиками; стеблові – з 6–10 парами вузьколанцетних, частіше – цілокраїх листочків. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні, білі або блідо-рожеві, в щитковидному пухкому або досить міцному суцвітті. Плід – сім'янка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Росте в Лівобережному Лісостепу на полях, по чагарниках, на суходільних луках.

Заготівля і зберігання. Використовують кореневище з коренями (Rhizoma cum radicibus Valerianае). Збирають восени після дозрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, товсті розщеплюють на 2–4 частини і швидко миють холодною водою. Спочатку сировину  розкладають на відкритому повітрі шаром 15 см для попереднього пров'ялювання протягом одного – двох днів. Потім її сушать під наметами, розкладаючи тонким шаром (до 5–7 см), або в сушарці при температурі 35°. Сухої сировини виходить 25%. Строк придатності – 3 роки. Сировина відпускається аптеками.

Хімічний склад. Кореневище і корені містять ефірну олію (0,5–2%), вільні ізовалеріанову кислоту і борнеол, ефіри борнеолу з кислотами (масляною, мурашиною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен, терпинеол тощо), алкалоїди валерин і хатинін (у свіжій сировині), алкалоїд актинідин (у вигляді гідроксифенілетилової солі), глікозид валерид, дубильні речовини та цукри. Головною складовою частиною ефірної олії є складний ефір спирту борнеолу й ізовалеріанової кислоти.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Валеріани російської зменшують збудливість і підвищують функціональну діяльність центральної нервової системи, регулюють серцеву діяльність, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну й слабу жовчогінну дію, підсилюють секрецію залоз травного тракту. Найчастіше препарати Валеріани російської використовують як засоби, що заспокійливо діють на нервову систему й покращують діяльність серцево-судинної системи, а саме: при станах надмірного нервового збудження, істерії та епілепсії, при відчуттях тривоги, розумовій перевтомі, мігренеподібних головних болях, безсонні (зумовленому нервовим напруженням або нав'язливими думками), вегетоневрозах і неврозах серцево-судинної системи, для профілактики й лікування стенокардії та гіпертонії в початковій стадії. Ефективним є використання Валеріани російської і при підвищеній функції щитовидної залози, для зняття спазмів і посилення секреції залозистого апарата шлунково-кишкового тракту, а також як засобу, що посилює жовчовиділення. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати Валеріани російської призначають як заспокійливий засіб при клімактеричних неврозах, при токсикозах вагітних і порушенні у них серцевої діяльності. У народній медицині Валеріани російської використовують при нервовому збудженні, іпохондрії, істерії, епілепсії, мігрені, фізичному або нервовому перевантаженні, при болях у ділянці серця, як вітрогінний, протиглисний засіб і як засіб, що сприяє травленню. Рослина входить до складу заспокійливого чаю, шлункового чаю і вітрогінного чаю.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій кореневища з корінням (20 г або 2,5 столові ложки, на 200 мл окропу) по 2–3 столові ложки 3–1 рази на день через 30 хв після їди;

холодний настій подрібнених кореневищ з корінням (2 чайні ложки на 1 склянку холодної води, настоюють 12 годин) по третині склянки 3 рази на день;

порошок кореневищ з корінням по 1–3 г на прийом; настойку (у співвідношенні 1:5, на 70%-ному спирті) по 20–30 крапель 3–1 рази на день;

екстракт валеріани густий (Ехtractum Valerianae spissum) по 1–2 таблетки на прийом;

корвалол (Corvalolum) по 15–30 крапель 2–3 рази на день при неврозах з підвищеною збудливістю, нерізко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні, при гіпертонічній хворобі в початковій стадії, спазмах кишечника (при тахікардії й спазмах судин разову дозу можна збільшувати до 40–45 крапель);

валокормід (Valocormidum) по 10–20 крапель 2–3 рази на день при серцево-судинних неврозах, що супроводяться брадикардією;

краплі камфорно-валеріанові (Guttae Valerianae cum Camphora) по 15–20 крапель 3 рази на день при серцево-судинних неврозах;

відвар 1–3 чайних ложок суміші взятих порівну коріння Валеріани російської і листя меліси лікарської на 1 склянці окропу (добова доза) п'ють при кропив'янці;

суміш кореневищ з корінням Валеріани російської шишок хмелю звичайного, листя бобівника трилистого і м'яти перцевої у співвідношенні 1:1:2:2 готують як настій (1 столова ложка суміші на 2 склянки окропу, настоюють 30 хв, проціджують) і приймають по півсклянки 2 рази на день як жовчогінний засіб.

Зовнішньо – ванни з відвару коріння Валеріани російської (жменя сировини на 1 л води) при епілепсії у дітей (протягом 15 хв, через день, перед сном);

ванни для дорослих з відвару суміші взятих порівну квіток нагідок лікарських і ромашки лікарської, коріння Валеріани російської, трави чебрецю звичайного і шавлії лікарської (пригорща суміші на 2 л води, варять 30 хв і додають до повної ванни) приймають двічі на тиждень при функціональних захворюваннях нервової системи, при явищах перевтоми, надмірній дратівливості, радикуліті, тромбофлебіті, гіпертонічній хворобі та гіпотензії. Найбільший терапевтичний ефект при використанні галенових препаратів Валеріани російської досягається при систематичному й тривалому застосуванні їх. Разом з тим слід пам'ятати, що тривале вживання їх і передозування можуть спричинити відчуття пригніченості загального стану, головний біль, сонливість, нудоту, пригнічення процесу травлення, порушення діяльності серця. Але ці побічні явища зникають при зменшенні дози або тимчасовому припиненні лікування.