Вероніка колосиста (Veroniсa spicata);
вероника колосистая

Багаторічна трав'яниста залозисто-опушена рослина родини ранникових. Стебло висхідне, просте або на верхівці розгалужене, 15–30 см заввишки. Листки супротивні, іноді верхні – чергові, ланцетні або лінійні, цілокраї, черешкові або сидячі. Квітки двостатеві, неправильні, яскраво-голубі або фіолетові, іноді білі, у верхівкових густих китицях. Плід – коробочка. Цвіте у червні – вересні.

Поширення. Трапляється в соснових і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, на пісках, у полях по всій території України, але на півдні – рідше.

Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Veronicae officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в сухому провітрюваному приміщенні. З 5 кг сирої трави одержують 1 кг сухої. Зберігають у сухому приміщенні.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава Вероніки колосистої містить глікозиди аукубін і вероніцин, сапоніни, ефірну олію, дубильні й гіркі речовини, органічні кислоти (яблучну, лимонну і молочну), вітамін С (230 мг %), флавоноїди тощо.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Вероніки колосистої виявляють анальгетичну, протиспазматичну та протизапальну дію. Їм притаманні кровоспинні, антитоксичні, фунгіцидні, депуративні, відхаркувальні та ранозагоювальні властивості. В народній медицині Вероніку колосисту вживають при простудних захворюваннях, кашлі, ангіні, астмі, бронхіті й туберкульозі легень, при зниженому апетиті, виразці шлунка, проносах, при хворобах печінки, селезінки, нирок і сечового міхура, при безсонні, нервовому виснаженні, ревматизмі, ломоті та внутрішніх кровотечах, у клімактеричному періоді, від укусів гадюк та скажених тварин. Особливо ефективне використання Вероніки колосистої при захворюваннях шкіри (висипи, екземи, піодермії, різні види свербіння, грибкові ураження тощо).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій трави Вероніки колосистої (10 г на 200 мл окропу) по півсклянки тричі на день за 1 годину до їди;

суміш трави Вероніки колосистої і фіалки триколірної та череди трироздільної у співвідношенні 1:1:1 готують як настій (3 чайні ложки на 200 мл окропу) і п'ють по 4 склянки на день через 1 годину після їди при висипах на шкірі, екземі, скрофульозі, грибкових ураженнях, піодермії.

Зовнішньо – настій або відвар трави (20 г на 200 мл окропу) для обмивань і місцевих ванн при різних хворобах шкіри: вуграх, гнояках, сверблячих висипах, грибкових захворюваннях, пораненнях, опіках тощо;

настій свіжозібраної трави Вероніки колосистої на рослинній олії (настоюють 10 днів у співвідношенні 1:1) використовують при опіках, фурункулах і гнійних ранах.