Віскарія звичайна (Viscaria vulgaris);
віскарія клейка; смолка обыкновенная

Багаторічна трав'яниста рослина родини гвоздикових. Стебла голі, прямостоячі, 30–80 см заввишки, прості або вгорі трохи розгалужені, з клейкими верхніми меживузлями. Листки голі, біля основи війчасті, гострі; прикореневі – в розетці, оберненоланцетні, звужені в черешок, стеблові – сидячі, вузьколанцетні до лінійних. Квітки правильні, двостатеві, у китицевидних суцвіттях; пелюстки малинові, рідко білі, з виїмчастою пластинкою і двома великими придатками при основі. Плід – коробочка. Цвіте у травні – липні.

Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і використання. Віскарію звичайну використовують як кровоспинний і відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, незрозумілих і маткових кровотечах, інколи – при тривалій жовтяниці й при хворобах нирок. Напаром трави миють забруднені рани, компреси накладають на чиряки, нариви, виразки і на місця, уражені коростою.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар трави (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Зовнішньо – напар трави (40 г сировини на 1 л окропу, настоюють у термосі 8–10 годин) для обмивань і компресів.