Вовконіг європейський (Lycopus europaeus);
зюзник европейский

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло борозенчасте, прямостояче, просте або розгалужене, 30–120 см заввишки. Листки короткочерешкові, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, по краю великозубчасті; нижні та серединні – біля основи розсічені. Квітки зигоморфні, зібрані у несправжні кільця, що розміщені в пазухах серединних і верхніх листків; віночок дзвониковидний, 4-лопатевий, білий, з червоними плямами. Плід – горішок. Цвіте у липні – вересні.

Поширення. Росте по всій території України на болотах, заплавних луках, по берегах водойм, у вільшняках.

Заготівля і зберігання. Використовують траву. Її збирають під час цвітіння рослини, сушать під залізним дахом з доброю вентиляцією або в сушарках при температурі 40°. Зберігають у сухих приміщеннях.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Рослина містить глікозид лікопін (найбільше його– в листках), гіркоти, кавову та урсолову кислоти і смоли.

Фармакологічні властивості і використання. Рідкий екстракт Вовконігу європейського зменшує артеріальну і венозну гіпоксію при експериментальному тиреотоксикозі, нормалізує основні показники річного складу крові, зменшує вагу щитовидної залози і послаблює зобогенний ефект. У народній медицині Вовконіг європейський використовують як заспокійливий, кровоспинний і протипроносний засіб та від малярії. Настій трави вважається добрим засобом у боротьбі з приступами тяжкого серцебиття, при базедовій хворобі, порушеннях ритму серця (екстрасистолії) та при маткових кровотечах. Відвар трави з кореневищем у китайській медицині використовують як сечогінний засіб при набряках, а також при порушеннях менструацій і при фурункульозі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій трави (20–40 г сировини на 200 мл окропу) по половині – третині склянки 3 рази на день.