Воловик лікарський (Anchusa officinalis);
вологлід, серпоріз; анхуза лекарственная

Обережно ОТРУТА !

Дворічна щетинистоволоса рослина родини шортколистих. Стебло прямостояче, 30–90 см заввишки, замолоду просте, пізніше – дуже розгалужене, з пониклими після цвітіння гілками. Ластки чергові, прості, лінійно-ланцетні, цілокраї: верхні – сидячі, нижні – звужені в крилатий черешок. Квітки двостатеві, правильні, у завійках; віночок лійковидно-колесовидний, спочатку фіолетовий, пізніше – синій. Плід – горішок. Цвіте у травні – червні.

Поширення. Росте майже по всій території України на полях, біля доріг, на забур'янених місцях.

Сировина. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Воловик лікарський містить алкалоїди циноглосин і холін, глюкоалкалоїд консолідин, алантоїн, барвники і слиз. У насінні є жирна олія.

Фармакологічні властивості і використання. Воловик лікарський виявляє пом'якшувальну, сечогінну, потогінну та кровоочисну дію. Виділений з рослини алантоїн у складі мазі використовували при повільному загоюванні ран і виразок, а у вигляді колоїдного розчину – при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки. В народній медицині воловик використовують як засіб від кашлю, при запаленні нирок, при грипі та зубному болі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо–суху подрібнену траву заварюють як чай. і п'ють по півсклянки 3 рази на день.

Рослина отруйна!