В'язіль барвистий (Coronilla varia);
кучерявий горошок; вязель пёстрый

ОТРУТА !

Багаторічна трав'яниста гола або щетинистоволоса рослина родини бобових, заввишки 30—100 см. Стебло борозенчасте, лежаче або висхідне, порожнисте, розгалу­жене. Листки непарноперисті, з 5—12 пар овальних або довгастих листочків. Квітки двостатеві, не­правильні, рожеві, білі або фіоле­тові, у пазушних зонтиковидних суцвіттях, на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — ве­ресні.

Поширення. Росте по всій терито­рії України на лісових луках, узліссях, галявинах, серед чагар­ників, на схилах.

Сировина. Використовують траву і насіння.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Насіння містить глікозиди (коронізид, коронілін), вуглевод стахіозу, жирну олію, насичені жирні кислоти, сечову кислоту; у траві є коронілін, псев­докумарин, дубильні речовини, аскорбінова кислота (27,5 мг %) і каротин (2,6—10,6 мг %).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Виділений з насіння глікозид коронізид має характер­ну для серцевих глікозидів карді­отонічну дію. В народній медицині В’язіль барвистий використовують при набря­ках, як серцевий і сечогінний за­сіб та як засіб від кривавого проносу. Зовнішньо свіже потов­чене листя використовують при порізах як кровоспинний засіб.

Рослина отруйна!