Гірчак вузлуватий (Polygonum nodosum);
горец узловатый

Однорічна трав'яниста темно-зе­лена рослина родини гречкових. Стебла підведені або висхідні, розгалужені, 50—100 см заввишки. Листки майже еліптичні або видовженоланцетні, 2—15 см зав­довжки і 0,1—5 см завширшки, звужені в довгенький (до 3 см) черешок, при верхівці не відтяг­нуті, зісподу — крапчасто-залози­сті, по середній жилці та з кра­їв — короткощетинисті, зверху — голі, без помітної плями. Піх­ви листків (розтруби) 2—22 мм завдовжки, голі, з дуже коротки­ми війками по краю. Квітки двостатеві, правильні, у волоти­стих суцвіттях на кінці стебла та головних гілок; оцвітина блідо-рожево-пурпурова або майже біла, без залозок на спинці час­ток. Плід — горішок. Цвіте у черв­ні — вересні.

Поширення. Трапляється по вог­ких луках, по берегах, нерід­ко на мілководді на північному заході Полісся.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву (Herba Polygoni persicaгіае), яку заготовляють у період цвітіння рослини. Зрізають вкриті листям квітконосні стебла. По­жовкле листя і грубі частини стебла відкидають. Сушать у затінку на відкритому повітрі, в добре провітрюваних приміщен­нях або в сушарках при темпе­ратурі 40—50°. Сухої сирови­ни виходить 25—27%. Строк придатності — 2 роки. Аптеки від­пускають сировину.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад ще не вивчено.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Рослина виявляє ніж­ну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишеч­ника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судинозвужу­вальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, ви­являє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення ар­теріального тиску не спостеріга­ється. Галенові препарати Гірчака вузлуватого використовують головним чином при ускладненому кровотечею ге­морої, особливо у хворих з атонічними запорами, при спаз­матичних запорах. У гінекологіч­ній практиці їх призначають при вагініті (як в'яжучий і дезин­фікуючий засіб), при захворю­ваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо). В народ­ній медицині відвар трави вико­ристовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло при ангіні й ларингіті. Свіжу потов­чену траву прикладають до по­тилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (дві сто­лові ложки трави на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день;

настойку трави (15 г на 200 мл го­рілки) по 30—40 крапель 2 рази на день;

суміш трави Гірчака вузлуватого, звіро­бою звичайного і вовчуга польового (по 15 г), листя подорожника великого (10 г), квіток ромашки лікарської (10 г), трави хвоща польового і су­хоцвіту багнового (по 10 г), кори кру­шини ламкої (10 г) готують як настій (10 г суміші на 200 мл окропу) і п'ють по третині склянки 3 рази на день при геморої.

Зовнішньо — настій трави (1 столова ложка на 200 мл окропу) для об­мивань, полоскань і спринцювань (спринцювання проводять 1—2 рази на день розчином, приготовленим шляхом розведення 100 мл настою на 1 л кип'яченої води).