Верба козяча (Salix caprea).
Родина вербових — Salicaceae.

З лікувальною метою використовують вербову кору.

Верба козяча на Україні росте всюди: на луках, у ярах, на схилах і узліссях. Це — невелике дерево або кущова рослина заввишки від 3 до 10 м з гладенькою зеленаво-сірою корою. Листки округлі, яйцевидні, або широколанцетні, загострені, нерівномірно зубчасті, зверху темно-зелені, голі, знизу — сіроповстисті. Квітки одностатеві, дводомні, зібрані в суцвіття — сережки, що в народі називають «котиками». Чоловічі сережки яйцевидні, сидячі, завдовжки до 6 см; жіночі — циліндричні, на ніжках, завдовжки до 10 см. Цвіте верба козяча в квітні, плодоносить у травні. З багатьох видів, що ростуть в СРСР, для лікувальної мети використовують кору верби білої (Salix alba), ламкої (Salix fragilis), гостролистої (Salix acutifolia), п'ятитичинкової (Salix pentandra) і тритичинкової (Salix triandra).

Верба козяча дуже схожа на вербу гостролисту, або шелюгу, особливо своїми пухнастими яйцеподібними насінниками.

Препарати з вербової кори застосовують у науковій медицині як в'яжучий, жарознижувальний, а іноді й як глистогінний і кровоспинний засіб. До того, як було введено в практику хінін, ліки з вербової кори вважали основним протималярійним засобом. Для цього вербову кору й досі застосовують у народній медицині.

Відвар і порошок з вербової кори застосовують як зовнішній засіб — для лікування ран і наривів та при випаданні волосся, а як внутрішній засіб — вживають при диспепсії, коклюші, катарах (з гнійно-слизовим виділенням), гарячці або малярії та хронічному ревматизмі. Крім того, їх застосовують для полоскання при запаленні слизових оболонок і як знезаражуючий засіб (для очищення води від бактерій).

Спосіб застосування. Відвар: 20,0—200,0; по 1 столовій ложці 5—6 разів на день.