Верблюжа колючка звичайна, або верблюжа трава (Alhagi pseudalhagi, або Alhagi camelorum).
Родина бобових — Leguminosae.

З лікувальною метою використовують траву й коріння.

Верблюжа колючка, або верблюжа трава — це колючі напівкущові, рідше трав'янисті, багаторічні рослини.

Колючки являють собою недорозвинені гілки з дрібними квітками. Листки прості, цілісні, розміщуються біля основи стебел і колючок. Квітки червоні, на квітконіжках, чашечка дзвоникувата, зубчаста. Плоди — чотири-, п'ятинасінні чотковидні боби. Насіння нирковидне, майже квадратне. Цвіте рослина в травні — серпні.

Верблюжа трава звичайна, найвідоміший вид цієї рослини, поширена в пустельних і напівпустельних районах південного сходу Європейської частини Радянського Союзу, по всій території Кавказу, Сибіру й Середньої Азії та в Малій Азії.

В усіх видах верблюжої колючки (п'ять) є багато вітаміну С (молода трава), вони є цінними лікарськими рослинами.

У народній медицині верблюжу колючку використовують як проносний засіб (відвар коріння 20,0—200,0 у великих дозах, тобто по 4—5 столових ложок); як сечогінний засіб — при водянці (такий самий відвар, але по 1 столовій ложці 3 рази на день) та при наявності піску в сечі й при затримці сечі в дорослих.