Вовче лико звичайне (Daphne mezereum),
вовчі ягоди звичайні.Родина тимелеєвих — Thymelaeaceae. З лікувальною метою використовують кору рослини.

Росте в лісах північної й середньої смуг Європейської частини Радянського Союзу й зокрема на Україні (в Карпатах і прилеглих до них районах, на Поліссі та в Правобережному Лісостепу), на Кавказі та в Сибіру — до Байкалу, а також у Північній і Середній Європі та в Малій Азії.

Це кущова рослина, досягає 1,5 м заввишки. Листки чергові, цілокраї, обернено-довгасто-яйцевидні, з короткими черешками, знизу сіро-зелені. Квітки в пучках, сидячі, з'являються до розпукування листя. Оцвітина проста, опадаюча, рожева, трубчасто-лійкоподібна, чотирилопатева. Плоди — овальні червоні ягоди, що містяться на середині стебла, нижче від листків верхньої частини стебла.

Кора в цієї рослини дуже отруйна. Отруйні й ягоди, які часто бувають причиною отруєння. Цвіте рослина в березні — квітні.

В народній медицині кору цієї рослини (розмочену в воді або в оцті) застосовують замість гірчичника як витяжний засіб при ревматизмі й невралгії; зовнішньо її застосовують у вигляді мазі. Вживають кору цієї рослини й при паралічі м'язів язика (треба деякий час потримати в роті настойку кори).

Всередину препарати з вовчого лика (витяжку кори) обережно вживають при золотусі й водянці.

Способи застосування. Витяжка: відвар 20,0—200,0, випаровувати до половини; по 1—2 краплі 3 рази на день.

Настойка: 1,0 кори на 64,0 спирту; по 1—2 краплі (точніше — по 0,2) 3 рази на день.

Мазь: 5 частин настойки на 10 частин вазеліну або коров'ячого масла.