В'яз гладенький (Ulmus laevis).
Родина в'язових — Ulmaceae.

З лікувальною метою використовують його кору.

В'яз росте в лісах, досягає висоти до 30 м. Гілки м'якопухнасті; листки еліптичні (довгасті), зверху гладенькі, а знизу коротко- пухнасті; квітки кремові, з червонуватою оцвітиною, на довгих квітконіжках, повислі.

Особливістю в'яза є те, що його важко розколоти, він увесь перевитий, ніби в'язаний (через те й називається в'язом).

Кору в'яза використовують лише в народній медицині: всередину — при водянці, хронічному ревматизмі й гарячці (разом з корою козячої верби та з бруньками берези), як протипростудний засіб; зовнішньо — як протизапальний засіб при опіках (у вигляді мазі або примочки з відвару кори).

Способи застосування. Відвар: 20,0— 200,0 або 4 чайні ложечки подрібненої кори на склянку окропу; вживати по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Мазь: відвар згустити до половини й змішати наполовину з коров'ячим маслом або вазеліном.

Суміш (від гарячки): по 2 чайні ложечки кори в'яза, кори козячої верби та бруньок берези змішати й заварити в склянці окропу; вживати по столовій ложці 3 рази на день.