ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА —

Veronica officinalis L.

Родина Ранникові — Scrophulariaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина 10—30 см завдовжки, з повзким, при основі гіллястим стеблом, яке утворює дерновину. Стебла вкриті густими короткими волосками. Листки звужені в короткий черешок, обернено-яйцевидні, зубчасто-пилчасті, трохи шорсткі. Багатоквіткові, квітконосні грона виростають з однієї пазухи двох супротивних листків. Квітки блідо-блакитні з ліловим відтінком, рідше білі. Рослина на смак терпка, свіжа — без запаху, висушена — має приємний запах. Цвіте у червні — серпні.

Де росте? Поширена в лісових і лісостепових районах, на Поліссі, в Карпатах; на півдні Степу зустрічається зрідка, в Криму— в горах. Росте попід огорожами, в гаях, серед чагарників, на узліссі, переважно в хвойних лісах, рідше в чорноземній смузі.

Що й коли збирають? Квітки з листками.

Коли застосовують? У вигляді чаю використовують при простудних захворюваннях, астмі, бронхіті (відхаркувальний засіб), при хворобах сечово-статевих органів (цистити, пісок), при зниженому апетиті, проносах, виразці шлунка, клімактерії, при високому тиску крові, безсонні, нервовому виснаженні, ревматизмі, ломоті, як потогінний засіб, при значному виснаженні організму, особливо допомагає при висипах на тілі, екземі, нагноєннях (піодермії), також при укусах гадюк і скажених тварин, окрім запобіжних щеплень (завдяки співдії алкалоїду, глікозидів аукубіну і вероніцину, сапонінів, леткої олії, гіркоти, дубильних речовин).

На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку вероніки і настоюють 12 год. П'ють 1—2 склянки на день ковтками при шлункових розладах і по півсклянки гарячим — перед їдою для апетиту.

При висипах на шкірі (екземі, золотусі, грибкових ураженнях, піодермії) застосовують суміш (по 1 чайній ложці) вероніки, фіалки триколірної і трави череди на 1 склянку окропу. П'ють 4 склянки на день, через годину після їди (антиалергічна дія). Свіжий сік рекомендують вживати при подагрі.

При різних видах свербіння (на голові, тілі, в задньому проході), при корості втирають у шкіру (на голові в корені волосся) мазь, виготовлену з 250 г сирого соку. Цей сік заливають 250 г 90% спирту і настоюють 10 днів, потім фільтрують через ватку, додають до нього ще раз 250 г такого ж спирту, ще раз фільтрують і у фільтрат додають 10 г перувіанського бальзаму (Шостаковського). Мазь можна перед уживанням розбавляти перевареною водою у співвідношенні 1 : 2 і обов'язково слід збовтувати. Свіжа трава, настояна на соняшниковій олії, гоїть гнійні і забруднені рани та сонячні опіки на шкірі.