Залізняк колючий (Phlomis pungens);
козачий залізняк, залізняк гострокінцевий; зопник колючий

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло трав'я­нисте, чотиригранне, прямостоя­че, білоповстисте, галузисте, 30—80 см заввишки. Листки супротив­ні, видовженоланцетні або видовжено яйцевидні, зісподу — тонко-сіро-повстисті; нижні — довго-черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки неправильні, рожеві, зібрані в три — десятиквіткові кільця. Плід — з чотирьох горішків. Цві­те у червні — липні.

Поширення. Росте на степових місцях і кам'янистих відслоненнях у південній частині Лісостепу і в Степу.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння залізняка.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад потребує вивчен­ня. Відомо, що трава містить ефірну олію.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Експериментально доведено, що настій трави 3алізняка колючого викликає значне звуження судин. Токсичної дії рослини не виявлено. Як свідчить М.І. Солом­ченко на підставі клінічних спо­стережень, при тривалому вжи­ванні настою залізняка хворими на хронічний гастрит у них норма­лізується кислотність шлункового соку (при секреторній недостат­ності кислотність соку підви­щується, а підвищена кислотність знижується), зникають згага і біль. У народній медицині рослину використовують при бронхітах, запаленні й туберкульозі легень, недокрів'ї, набряках і водянці, геморої й малярії та при судомі у дітей.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (2—4 сто­лові ложки трави на 400 мл окропу) по півсклянки тричі на день;

настойку трави (10 г сировини на 100 г горілки, настоюють 8—10 днів) по 1 столовій ложці тричі на день;

траву 3алізняка колючого том­лять з водою до утворення густої маси, яку розводять наполовину моло­ком і п'ють з цукром при туберкульозі