Заманиха висока (Oplopanax elatus);
оплопанакс високий, ехінопанакс високий; заманиха высокая

Листопадний колючий кущ родини аралієвих, заввишки 0,5 — 1/3/ м. Має товсте довге горизонтальне кореневище, розміщене близько від поверхні ґрунту. Стебла прямі, мало розгалужені, вкриті голчас­тими колючками. Листки чергові, довгочерешкові, великі, 5—7-ло-патеві, по краю — двозубчасті й колючі, розміщені на річних па­гонах; на вегетативних пагонах їх по 1—4, на генеративних — по 5. Квітки дрібні, двостатеві, зеленаві, в невеликих простих зонтиках, що утворюють китице­видне або волотевидне суцвіття. Плід — м'ясиста жовто-червона синкарпна кістянка. Цвіте у черв­ні — липні.

Поширення. Заманиха висока дико росте в гірських лісах на Дале­кому Сході. На території України трапляється в ботанічних садах, на ділянках у окремих садоводів-аматорів.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують кореневище з коренями (Rhizoma cum radicibus Echinopanasis), за­готовляють восени, після дости­гання плодів. Викопані кореневи­ща обтрушують від землі, миють у холодній воді, розрубують на куски по 35 см (товсті кореневи­ща розрізують ще і вздовж), під­в'ялюють на повітрі й сушать у приміщенні, яке добре провітрю­ється. Зберігають при кімнатній температурі в місці, захищеному від сонячного проміння. Строк придатності — 3 роки. Сировина використовується заводами для виготовлення настойки, аптеками не відпускається.

Хімічний склад. Кореневища і ко­рені рослини містять ефірну олію (1,8%), тритерпенові гліко­зиди, алкалоїд аралін, фенольні сполуки та мінеральні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. При експерименталь­ному вивченні настойки коріння заманихи було встановлено загально збуджуючу дію препарату, яка виявилася в підвищенні рівня поведінкових реакцій, рухової активності й рефлекторної збуд­ливості. Виявлено й помітну пробудну дію на фоні введення сно­творних доз барбітуратів. Крім на­стойки, вивчали й окремі її компо­ненти — глікозиди та ефірну олію. Встановлено, що обидва компо­ненти виявляли збуджуючу дію, причому в ефірної олії ця дія спостерігалася як при підшкірно­му, так і при інгаляційному вве­денні. На підставі цих дослід­жень можна вважати, що збуджуюча тонізуюча дія настойки зу­мовлена всім комплексом речо­вин рослини. Настойка заманихи виявляє сечогінну дію, збуджує дихання, посилює силу скорочень серця, уповільнює їхній ритм, нор­малізує кров'яний тиск, підвищує загальну опірність організму до вірусів і мікробів, до неспри­ятливих умов зовнішнього середо­вища (коливання атмосферного тиску, температури повітря тощо). Показаннями до призначення на­стойки з коріння заманихи є депресивні та астенічні стани, розумова й фізична перевтома, серцева недостатність, гіпотонія, статеве безсилля у чоловіків і клімактеричні неврози у жінок та легкі форми цукрового діабету. При вживанні настойки у хворих зменшуються головні болі, болі в ділянці серця, зникають непри­ємні об'єктивні відчуття в різних частинах тіла, втома і дратли­вість, покращується сон, з'явля­ється почуття бадьорості, від­новлюється працездатність. По­бічних несприятливих явищ на­стойка не спричинює.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку заманихи на 40%-ному спирті у співвідношенні 1:5 (Tinctura Echinopanacis) вживають по 30—40 крапель 2—3 рази на день до їди протягом 25—30 діб як тоні­зуючий засіб.