Зигаденус сибірський (Zygadenus sibiricus);
зигаденус сибирский

Багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Має видовжено-яйцевидну цибулину, з чорно-бу­рими залишками листків. Стебло прямостояче, просте, 20—80 см заввишки. Листки лінійні, загост­рені, до основи звужені, скупче­ні в нижній частині стебла. Квіт­ки двостатеві, правильні, білува­то-зеленаві, зібрані в нещільну ки­тицевидну волоть. Плід — коро­бочка. Цвіте у травні.

Поширення. Росте по рідколіссю, чагарниках, по сухих луках на сході Європейської частини колишнього СРСР.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують траву, яку за­готовляють у червні — липні. Зрі­зають усю надземну частину рос­лини і сушать під наметом на віль­ному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією.

Рослина не­офіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить по­над 0,1% алкалоїдів (зигаденін та інші).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Алкалоїди рослини виявляють виражений вплив на центральну нервову систему, ма­ють інсектицидні властивості. Мазь використовують як знебо­люючий засіб при невралгіях і рев­матизмі. Настойку або настій ви­користовують як протипаразитарний засіб проти головних і лобко­вих вошей. Інсектицидні власти­вості рослини використовують у боротьбі з шкідниками сільсько­господарських рослин (з гусінню білянок, кільчастого шовкопряда тощо) і паразитами сільськогос­подарських тварин (наприклад, з личинками шкірного гедзя).

Лікарські форми і застосування. Зовнішньо — мазь (20 г подрібненої трави розтирають з 50 г смальцю) для розтирань;

настойку (50 г трави на 100 мл спирту) для витирання тіла;

на­стій (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) для витирання і миття голови.

Рослина отруйна, використання потре­бує обережності.