Зизифус справжній (Ziziphus jujuba);
китайський фінік, унабі, ююба; зизифус настоящий

Колючий розлогий кущ або неве­лике (до 3 м заввишки) дерево ро­дини жостерових. Листки черго­ві, короткочерешкові, шкірясті, широколанцетні або видовжено-яйцевидні, по краю тупопилчасті. Квітки двостатеві, дрібні, зелену­ваті, п'ятичленні, пазушні, в пуч­ках. Плід — куляста або видовже­на кістянка, з червоно-коричне­вою або жовтою глянцевою шкір­кою, з м'ясистим солодким білим або світло-зеленим мезокарпієм і кам'янистим ядром. Цвіте у трав­ні — липні. Плоди достигають у серпні — жовтні.

Поширення. Зизифус справжній дико росте в Середній Азії; в Кри­му трапляється в колекціях нау­ково-дослідних установ, на ділян­ках садоводів-аматорів.

Сировина. Для лікарських потреб використовують зрілі плоди (Fructus jujubae) і листя, яке збирають під час плодоношення рослини і сушать у затінку. Плоди вжива­ють свіжими, сушеними, в'ялени­ми, використовують у кондитер­ському і консервному виробницт­вах. Сушать плоди після інакти­вації ферментів шляхом витриму­вання їх протягом 1—2 хвилин в окропі.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У плодах і листі зизифуса справжнього є дубиль­ні і смолисті речовини, флавоної­ди, аскорбінова кислота, каротин, кумарини, цукри, органічні кис­лоти, ефірна олія. Поряд з цим плоди  містять пектини, жирну олію, солі калію і фосфору, а лис­тя — анестезуючі речовини. Вміст аскорбінової кислоти становить: у свіжих плодах — 700—900 мг %, у висушених з інактивацією фер­ментів плодах — 1500—2000 мг %, у висушених без інактивації фер­ментів плодах — 5—10 мг %.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічними і клінічними дослідженнями під­тверджено діуретичні властивості плодів і листя зизифуса (застосо­вували 10%-ний настій). За дани­ми клінічних спостережень, пло­ди мають і гіпотензивні власти­вості. Встановлено, що оптималь­ний гіпотензивний ефект викли­кає 10-процентний відвар плодів у дозі 60 мл 4—6 разів на день, а також свіжі плоди чи цукати по 8—10 штук 3—4 рази на день. Зменшення дози викликає менш помітний гіпотензивний ефект, а збільшення її на 25 і 50% не при­водить до достовірного збільшен­ня депресорної дії. Найвиразнішу антигіпертензивну дію зумовлює відвар, значно меншу — свіжі й сушені плоди. Активніший фармакодинамічний ефект відвару, можливо, був зумовлений тим, що лікарська форма відвару з фарма­кологічного погляду є оптималь­нішою для прояву його резорбтивної дії. Особливо виразний гіпо­тензивний, гемодинамічний ефект плодів зизифуса спостерігається у хворих з гіпокінетичним типом кровообігу. Поряд з гіпотензив­ним і гемодинамічним ефектом, фітолікування плодами зизифуса сприятливо діяло і на загально­клінічні прояви хвороби. В про­цесі лікування у більшості хворих зменшуються або зовсім зника­ють головні болі, запаморочення голови, шум у вухах, серцебиття, поліпшуються сон, загальне само­почуття, працездатність і настрій. Крім того, відвар плодів зумов­лює помірний седативний ефект. Побічних негативних реакцій у відповідь на застосування плодів зизифуса не виявлено. У народ­ній медицині плоди використову­ють у вигляді відвару при ане­мії, як пом'якшувальний і проти­запальний засіб при катарі верх­ніх дихальних шляхів і гарячці, при виразці кишечника й кишко­вих інфекціях. Недозрілі плоди рекомендуються при проносі й ди­зентерії, стиглі — при запорах. Привертає увагу властивість листя знімати (тимчасово, на 5—10 хвилин) відчуття солодкого й гіркого смаку, не впливаючи, при цьому, на больові відчуття.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — відвар сушених пло­дів (20 г сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4—6 раз на день протя­гом 15 днів як гіпотензивний засіб;

сві­жі плоди або цукати по 8—10 штук на прийом 3—4 рази на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб.